Громницька Олена Анатоліївна
| Олена Анатоліївна Громницька | |
|---|---|
| Народилася |
2 жовтня 1975 (48 років) Київ |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність | журналіст, медіа-менеджер, громадський діяч |
| Знання мов | українська |
| Нагороди |
  |
Оле́на Анато́ліївна Громни́цька (нар. 2 жовтня 1975, м. Київ) — українська журналістка, медіа-менеджерка, громадська діячка.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 2 жовтня 1975 року в Києві. У 1997 році закінчила історичний факультет Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (спеціальність — викладач історії та правознавства), а у 2004 році — Аспірантуру НПУ ім. М. П. Драгоманова (спеціальність — конституційне право). Професійну кар'єру розпочала у 1995 році з позиції спеціального кореспондента телекомпанії «Ютар», працювала в Дирекції телерадіопрограм ВР України, на телеканалі ICTV, в Адміністрації Президента України, в ТОВ «Медіа-Дім», в Республіканській партії України, Міністерстві палива та енергетики України, суспільно-політичному тижневику «Профіль-Україна». З серпня 2010 року обіймала посаду віце-президента холдингу «Главред-Медіа».[1]
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
З 2002 по 2005 роки працювала прес-секретаркою Президента України Леоніда Кучми.[2]
У 2007 році була призначена керівницею проєкту і головною редакторкою тижневика «Профіль-Україна», права на видання якого належали українському бізнесменові Олександру Третьякову.[3]
У 2008 році «Профіль» було визнано Журналом року-2008.[4]
У 2010—2011 роках поєднувала роботу видавчині й головної редакторки з посадою віце-президентки холдингу «Главред-медіа».[5]
У липні 2011 року була призначена генеральним директором ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа», видавничого холдингу СКМ. Пішла з посади за власним бажанням у січні 2012 внаслідок відкритого публічного конфлікту з головним редактором популярної української газети «Сегодня». При цьому СКМ висловив жаль з приводу відставки пані Громницької, наголосивши, що під її керівництвом «холдинг показав стійку і позитивну динаміку зростання економічних показників». «Для мене важливі інтереси компанії, і саме тому я написала заяву про звільнення, щоб тим самим поставити крапку в безглуздому скандалі», — заявляла Громницька у січні 2012 року.[6]
З 2012 року засновник консалтингового агентства Український інститут розвитку медіа (UMDI).[7] UMDI виступав комунікаційним партером 64-го Всесвітнього газетного конгресу і 19-го Всесвітнього форуму редакторів WAN-IFRA.[8]
З 2016 засновник інтернет-проєкту Realist.online, який стартував наприкінці серпня 2016 року.[9]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
У 2004 році відзначена почесним званням «Заслужений журналіст України», а в 2011 році — ордена княгині Ольги III ступеня.[10]
У 2007 році зайняла 46-е місце в рейтингу найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус».[11] У 2011 році, за версією того ж рейтингу, зайняла 62-е місце.[12]
Громадська активність[ред. | ред. код]
Пише вірші, автор поетичної збірки «Полутона» (2007).[13],[14]
Веде активне світське життя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олена Громницька стала новим гендиректором «Сьогодні Мультимедіа». Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Кому вигідне зміщення Громницької. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Головним редактором журналу «Профіль-Україна» стала Олена Громницька. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Україна в «Україні» обирала Людину року-2008 (фоторепортаж). Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Громницька стала віце-президентом холдингу «Главред-медіа»
- ↑ Люди не для друку. У «Сегодня Мультимедиа» звільнено головреда й гендиректора. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Про UMDI. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
- ↑ WAN-IFRA робить ставку на розвиток українського ринку преси. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Олена Громницька та Сергій Лямець відкривають інтернет-видання Realist. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Громницька Олена Анатоліївна. Досьє. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Олена Громницька (Фокус. Рейтинг впливових жінок 2007). Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Олена Громницька (Фокус. Рейтинг впливових жінок 2011). Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Олена Громницька в напівтонах. Чоловікам не читати. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2017.
- ↑ Олена Громницька: «У моєму житті був період, коли я не відчувала любові й цілком поринула в роботу. Стало навіть страшно». Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.