Конституційне право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конституці́йне пра́во — галузь права, що становить собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.

Історія[ред. | ред. код]

На відміну від таких традиційних галузей права, як цивільне або кримінальне право, Конституційне право як самостійна галузь виділилася порівняно недавно.

Незважаючи на те, що ще в Давньому Римі конституціями називалися деякі з декретів імператорів, в сучасному розумінні конституціями вони не були.

Такий стан, коли не існувало основного закону, що закріплює загальні правила державного устрою і основні права і обов'язки держави і громадянина, зберігався до прийняття перших писаних конституцій (США в 1787, Франції та Польщі в 1791). Ці правові акти з'явилися результатом розвитку ідей конституціоналізму, «природного права», боротьби населення проти феодального права — «права-привілеїв», абсолютизму, боротьби за права особистості.

У деяких країнах (наприклад, в Німеччині) як синонім Конституційного права використовується термін «державне право», в основному там, де Конституція (як основний закон) з'явилася пізніше вже сформованої системи норм права, що регламентує державний устрій.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]