Гумберт Ахамер-Піфрадер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гумберт Ахамер-Піфрадер
нім. Humbert Victor Emanuel Achamer-Pifrader
Народився21 листопада 1900(1900-11-21)
Теплиці, Австро-Угорщина
Помер25 квітня 1945(1945-04-25) (44 роки)
Лінц, Третій Райх
Країна Німеччина
 Австрія
 Долитавщина
Діяльністьправник, адвокат, Працівник Гестапо
Alma materІнсбруцький університет
Знання мовнімецька
ЗакладГестапо
ЧленствоСС
Військове звання Оберфюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Срібний німецький хрест
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Залізний хрест 2-го класу

Гумберт Віктор Емануель Ахамер-Піфрадер (нім. Humbert Victor Emanuel Achamer-Pifrader; 21 листопада 1900, Тепліц25 квітня 1945, Лінц) — австрійський юрист, оберфюрер СС (1 січня 1943), командир айнзацгрупи A.

Біографія

[ред. | ред. код]

Його мати Елізабет Піфрадер (народилася 5 листопада 1872 року) була куховаркою в Тепліці. У віці 15 років добровільно вступив на службу в імператорсько-королівський земельний стрілецький полк «Трієр» № 1, у складі якого воював на Італійському фронті. У 1926 році він був прийнятий Отто Штайнгойзлем в поліцейське управління Зальцбурга і після дворічного військового і професійного навчання був прийнятий в офіцерський склад. У 1929 році одружився з Марією Гаузер, у шлюбі з якою народилися 3 дітей. У 1930 році почав вивчати юриспруденцію і політичні науки в університеті Інсбрука і 7 липня 1934 року став доктором права.

10 листопада 1931 року вступив у австрійську НСДАП (квиток № 614 104). 10 листопада 1932 року на підставі рішення суду у справах опіки в Леобені прийняв подвійне прізвище Ахамер-Піфрадер. У червні 1935 року через заборону нацистської партії в Австрії втік до нацистської Німеччини, де був прийнятий на службу в баварську політичну поліцію. На початку вересня 1935 року зарахований в СС (посвідчення № 275 750). У квітні 1936 року переведений у відділення гестапо в Берліні, де служив в секторі по «австрійським справах».

У 1940 році був призначений начальником Гестапо в Лінці. У тому ж році став начальником гестапо в Дармштадті. З липня 1942 року був інспектором поліції безпеки і СД у Вісбадені.

З 10 вересня 1942 року по 4 вересня 1943 року був командиром айнзацгрупи A, яка діяла в тиловому районі групи армій «Північ» і здійснювала масові вбивства євреїв. Крім того, він був командиром поліції безпеки і СД в Остланді зі штаб-квартирою в Ризі.

У вересні 1943 року повернувся до Головного управління імперської безпеки і в 1944 році став інспектором поліції безпеки і СД в Берліні.

Ахамер-Піфрадер був залучений в події після замаху на Гітлера 20 липня: він разом з двома офіцерами і двома зв'язковими прибув в Бендлер-блок, де був заарештований Клаусом фон Штауффенбергом. Після провалу повстання брав участь в арештах і розслідуваннях, проведених поліцією безпеки і СД. 25 квітня 1945 року під час інспекційної поїздки загинув через бомбардування.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 35. — 658 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Залесский К. РСХА. — М.: Эксмо, 2004. — С. 154—157. — 384 с. — ISBN 5-699-06223-8.
  • Matthias Gafke. Heydrichs Ostmärker. Das österreichische Führungspersonal der Sicherheitspolizei und des SD 1939-1945. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2015. — ISBN 978-3-534-26465-0.
  • Wolfgang Graf. Österreichische SS-Generäle. Himmlers verlässliche Vasallen. — Klugenfurt/Wien: Hermagoras-Verlag, 2012. — ISBN 978-3-7086-0578-4.
  • Helmut Krausnick, Hans-Heinrich Wilhelm. Die Truppe des Weltanschauungskrieges. — Stuttgart: DVA, 1981. — ISBN 3-421-01987-8.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.

Примітки

[ред. | ред. код]