Залізний Хрест (Німеччина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залізний хрест
Iron cross ribbon.svg IK 1813.jpg
Оригінальна назва нім. Eisernes Kreuz
Країна Flag of Prussia (1892-1918).svg Пруссія (королівство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Тип Орден[1][2]
Кому вручається всі категорії військовослужбовців
Підстави нагородження за хоробрість на полі бою
Статус не вручається
Статистика
Дата заснування 10 березня 1813
Перше нагородження 1813
Останнє нагородження травень 1945
Кількість нагороджень більш 2,3 млн.
Черговість
Старша нагорода Німецький хрест (з 1941)
Стилізований вид Залізного хреста.

Залі́зний хрест (нім. Eisernes Kreuz) — прусський і німецький військовий орден. Заснований Фрідріхом Вільгельмом III 10 березня 1813 за бойові відмінності у війні за звільнення Німеччини від Наполеона. Авторство ескізу приписують Карлу Фрідріху Шинкелю.

Орден вручався всім категоріям військовослужбовців незалежно від рангу або стану. Нагородження орденом відбувалось послідовно від нижчого ступеня до вищого. Орден поновлювався з кожною новою війною.

Залізний Хрест став першою європейською нагородою, яка вручалася виключно за подвиг — незважаючи на звання, чи соціальний статус. Орден користувався повагою і популярністю в народі і армії.

Серед нагороджених прусським військовим орденом «Залізного Хреста» 2-го ступеня був герцог Ангальт-Кетенський Фердинанд Фрідріх (1819) — засновник Асканії-Нова

Існувало кілька версій — 1813, 1870, 19131914, 1939 років. У нижній частині ордена вказували рік.

До 1918 року існувало три ступені:

У роки Першої світової війни, орден вручали масово, що дещо знизило його престиж. Близько 5 млн нагороджених Хрестом ІІ-го ступеня і 218 тисяч — Хрестом І-го ст.

Залізний Хрест отримало чимало українців у роки перебування німців в Україні. Особливо, у часи Української Держави.

Види Залізних хрестів[ред.ред. код]

Випуск 1813[ред.ред. код]

Випуск 1870[ред.ред. код]

Випуск 1914[ред.ред. код]

Стрічка[ред.ред. код]

Залізний хрест
2-го класу 1813—1913
EK II 1914, з додатком 1939
EK II
1914-1939
EK II
 1939-1945
Залізний хрест
1-го класу 1813—1913
EK I 1914, з додатком 1939
EK I
1914-1939
EK I
1939-1945
Stern des Großkreuzes des Eisernen Kreuzes

Випуск 1939[ред.ред. код]

Залізний Хрест у Третьому Рейху (Випуск 1939 року)[ред.ред. код]

Існування військового ордена було поновлено у Німеччини за часів Третього Рейху. Відродження нагороди відбулося того ж дня коли почалася Друга світова війна1 вересня 1939 року.

Залізний Хрест мав декілька ступенів:

Почесна застібка до Залізного Хреста[ред.ред. код]

Почесна застібка була введена в німецьку систему нагород 1 січня 1944 року. Надавалася як нагорода кавалерам Залізного Хреста I класу, в тих випадках коли не було можливості надати Лицарський хрест Залізного хреста. Почесною застібкою нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС (почесна застібка піхотинця, з 1 січня 1944 року), Крігсмаріне (почесна застібка Крігсмаріне, з 13 травня 1944 року), Люфтваффе (почесна застібка Люфтваффе, з 5 серпня 1944 року).

Умови для нагородження[ред.ред. код]

Героїчні дії та хоробрість у бою. Також надавався якщо військовик мав Залізний Хрест обох ступенів.

Кількість нагороджених[ред.ред. код]

Першим нагороджений піхотною застібкою був майор Віктор Брук (20 жовтня 1944 року). Всього цю нагороду отримало біля 4 566 військовиків.

Першим нагороджений морською застібкою був Херберт Гроне (27 березня 1945 року). Точної кількості нагороджених невідомо, можна впевнено говорити про 60 нагороджень.

Першим нагородженим почесною застібкою для авіації був майор Ханс Юнгверс. Отримали застібки усі льотчики які були у Списку Слави. Також автоматично нагороду отримували військовики, що мали Почесний піднос (запроваджений 15 червня 1942 року), та Почесний Кубок (започаткований 27 лютого 1942 року) [3].

Опис нагороди[ред.ред. код]

Застібка була вироблена у формі вінку всередині якого розташовувалася емблема (свастика - для сухопутних частин, свастика накладена на якір – для флоту, та орел Люфтваффе для повітряних сил). Композиція розташовувалася на чорно-біло-червоній стрічці Залізного Хреста.

Носіння нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений почесною застібкою носив стрічку, протягнуту крізь другу петельку мундиру.

Залізний Хрест I класу[ред.ред. код]

Залізним Хрестом I класу нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС, а також члени націонал - соціалістичних партійних організацій. [4]

Умови для нагородження[ред.ред. код]

  • отримувач раніше був раніше нагороджений Залізним Хрестом II класу чи застібкою того ж класу;
  • за виконання від 3 до 5 особо трудних завдань, та проявлення відваги у бою.

Для Люфтваффе існувала спеціальна система балів або «пунктів». Наприклад, 0,5 пункта давали за знищення одномоторного літака, 1 пункт — за 1 винищувач, 3 пункта — за чотирьохмоторний бомбардувальник і т. ін. Нічні перемоги оцінювались вдвічі вище. Для нагородження Залізним Хрестом I класу достатньо було набрати 5 пунктів[5].

Для офіцерів Крігсмаріне існувала система нагородження згідно з водотоннажем потоплених кораблів. Для нагородження Залізним Хрестом I класу достатньо було потоплення кораблів загальною водотоннажністю у 50 000 тон. Чи як вказано вище виконання від 3 до 5 особо трудних завдань, та проявлення відваги у бою.

Кількість нагороджених[ред.ред. код]

Точна дата першого вручення невідома. Загальна кількість отримавших Залізний Хрест I класу перевищує 450 000 осіб (включаючи нагородження застібкою цієї нагороди).

Опис нагороди[ред.ред. код]

Хрест мав діаметр 44 мм та мініатюрну свастику, розташовану у центрі сходження променів. На нижньому промені було позначено рік відновлення нагороди «1939». Хрест складався з трьох частин: залізної основи та лицьової та зовнішньої рамок. Оправа в більшості була вироблена з срібла, але її також виробляли з «німецького срібла» (сплав міді, цинку та нікелю). Останні екземпляри нагороди, містили тільки цинк. Основа нагороди вироблялася з заліза, окрім нагород якими нагороджувалися військовослужбовці Крігсмаріне. В зв’язку з тим, що носіння нагороди було у морському кліматі, у Залізних Хрестах залізо було замінено на стійку до корозії латунь, яку піддали чорнінню.

Нагорода вручалася в коробочці, обтягнутою чорною шкірою, з зображенням хреста на кришці. Всередині кришка коробочки була оброблена білим атласом. Орден розміщувався у заглибленні оздобленому оксамитом.

Носіння нагороди[ред.ред. код]

Залізний Хрест I класу носився на лівій стороні грудей на шпильці. Більшість солдатів замовляли офіційні копії нагород, щоб зберегти оригінал в первісному вигляді. Кріплення часто вироблялося гвинтове, як більш надійне у бою ніж шпилька.

Застібка до Залізного Хреста I класу[ред.ред. код]

Надавалася військовикам які були нагороджені попередніми зразками нагороди (ветерани Першої світової війни, які мали нагороди випуску 1914 року).

Застібка мала вигляд металевого (спершу срібного, пізніше з цинку) орла, який тримає у лапах свастику. Нижче свастики на трапецієподібної планці зазначена дата відновлення нагороди «1939». Розміри нагороди 44х31 мм.

Застібку носили на грудях над Хрестом I класу 1914 року.

Залізний Хрест II класу[ред.ред. код]

Залізним Хрестом II класу нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС, а також члени націонал - соціалістичних партійних організацій. [6]

Умови для нагородження[ред.ред. код]

За проявлений героїзм, хоробрість в окремо взятому епізоді.

Кількість нагороджених[ред.ред. код]

Точна дата першого вручення невідома, але це відбулося за часів Польської кампанії 1939 року. Загальна кількість отримавших Залізний Хрест I класу перевищує 3 000 000 осіб (включаючи нагородження застібкою цієї нагороди).

Опис нагороди[ред.ред. код]

Зовнішній вигляд нагороди був майже ідентичним до Залізного Хреста I класу. До верхнього проміню хреста було приєднано кріплення кільця.

Нагорода вручалася у блакитному паперовому конверті з назвою нагороди, написану готичним шрифтом (Eisernes Kreuz 2nd Klasse), чи у спеціальній шкіряній коробочці.


Носіння нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений Залізним Хрестом II класу носив чорно-біло-червону стрічку, протягнуту крізь другу петельку мундиру. Сама відзнака (хрест) носився лише у перший день нагородження ( на стрічці у петельці мундиру), та під час урочистих подій на колодці на лівій стороні грудей.

Застібка до Залізного Хреста II класу[ред.ред. код]

Надавалася військовикам які були нагороджені попередніми зразками нагороди (ветерани Першої світової війни, які мали нагороди випуску 1914 року).

Застібка мала вигляд металевого (спершу срібного, пізніше з цинку) орла, який тримає у лапах свастику. Нижче свастики на трапецієподібної планці зазначена дата відновлення нагороди «1939». Розміри нагороди 32х31 мм.

Застібку носили на чорно-білій стрічці Залізного Хреста II класу 1914 року.

Українці нагороджені Залізним хрестом у 2-й світовій війні[ред.ред. код]

Залізним хрестом І класу (Eisenkreuz 1 Klasse) було відзначено поручників Дивізії Володимира Козака та Остапа Чучкевича в квітні 1945 року, коли Дивізія перебувала на фронті в Австрії. Остап Чучкевич очолив два успішні протинаступи, а Володимир Козак відзначився в обороні замку Ґляйхенберґ. Залізним хрестом ІІ класу (Eisenkreuz 2 Klasse) були нагороджені кілька учасників Бойової Групи Баєрсдорфа (Kampfgruppe Beyersdorf) в лютому-березні 1943 року.[7]

Денацифікація[ред.ред. код]

Денацифікований Залізний Хрест

Після війни у зв'язку з денацифікацією зображення свастики та її публічний показ стали протизаконними. Це стосувалося і нагород з її зображенням. У 1957 році німецьке законодавство дозволило знову носити перероблені нагороди, отримані під час Другої світової війни, але всі нацистські символи з нагород були прибрані. Залізний Хрест за версією 1957 року втратив свастику в центрі аверса, а замість неї там з'явилися три дубових листки з парою жолудів, як на нагородах випуску 1813 року.

Кульмський хрест[ред.ред. код]

Одним з епізодів Наполеонівських війн була битва під Кульмом 1813 року. Прусський король Фрідріх-Вільгельм III вражений діями російської імперської армії оголосив, що нагороджує всіх російських гвардійців за стійкість в бою. Єдиною солдатської нагородою в розпорядженні прусського короля був заснований в тому ж році Залізний хрест, однак він надавався тільки прусським підданим за цілком певні військові подвиги. Тому прусський король заснував особливу медаль – Кульмський хрест. Повністю ідентичний за розмірами і формою, до Залізного хреста Кульмський хрест відрізнявся лише тим, що на ньому не було дати і вензелю короля. До нагородження цим хрестом було представлено 12066 військовиків, але нагороду змогли отримати лише 7 131, що вижили до 1816 року.

Залізний півмісяць[ред.ред. код]

За часи Першої світової війни Османська імперія мала нагороду Військова медаль. Створену у 1915 році, її надавали також союзницьким військовикам Четверного Союзу, зокрема німцям. Військова медаль, за статутом була подібною до Залізного Хреста і отримала у німців назву «Залізного півмісяця». У державах Антанти була поширена інша назва цієї нагороди «Галліполійська зірка».

Хрест Варшавського повстання[ред.ред. код]

Підчас Варшавського повстання (1944) польськими повстанцями використовувалася неофіційна нагорода яку виготовляли з трофейних залізних хрестів, на яких закріплювався польський злотий, на аверсі якого було вигравірувана котвиця, а також рік повстання.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тарас Д. Бойові нагороди СРСР та Німеччини Другої світової війни –Мн.: Харвест,2005.-С.81-144 с.
  2. Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т.К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.243-318 с.
  3. Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т.К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.243-318 с.
  4. Тарас Д. Бойові нагороди СРСР та Німеччини Другої світової війни –Мн.: Харвест,2005.-С.81-144 с.
  5. Курылев О. П. Боевые награды Третьего Рейха. — иллюстрированная энциклопедия. — М. : Эксмо, 2009. — С. 33-34. — ISBN 978-5-699-12721-4.
  6. Тарас Д. Бойові нагороди СРСР та Німеччини Другої світової війни –Мн.: Харвест,2005.-С.82-144 с.
  7. Українська Дивізія «Галичина». Дивізійники-кавалери Залізного Хреста

Література[ред.ред. код]

  • Guenther Fraschka, Mit Schwertern und Brillanten, 1955, ISBN 3-8004-1176-8 (this book covers all the 27 recipients of the Diamonds)
  • Stephen Thomas Previtera, The Iron Time: A History of the Iron Cross, Second edition 2007, ISBN 978-0-9673070-3-9
  • Gordon Williamson, The Iron Cross of 1939, 1997, ISBN 0-912138-86-6
  • Тарас Д. Бойові нагороди СРСР та Німеччини Другої світової війни –Мн.: Харвест,2005.-144 с. -ISBN 985-13-2795-6
  • Ордена та медалі військ СС З коментарями Т.К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2003.-144 с. -ISBN 5-9524-0641-6
  • Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т.К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-318 с. -ISBN 978-5-9524-2711-2

Посилання[ред.ред. код]