Гірський віск

Гірськи́й віск (рос.горный воск, англ. mineral wax, ozocerite; нім. Bergwachs, Erdwachs, Montanwachs, Ozokerit) — суміш органічних сполук, одна із складових частин торф'яних та бурову-гільних бітумів, яка залишається після розчинення бітумних смол в ацетоні. Кількість воску у бітумах верхових торфів 16,6-55,7 %, низинних — 42,4-80,9 %.

Інша назва - монтан-віск, озокерит.

Одержання

Одержують гірський віск хімічною переробкою торфу та бурого вугілля, шляхом екстракції бітумів органічними розчинниками і наступного очищення від смол.

Застосування

Широке застосування гірського воску обумовлене унікальністю його фізико-хімічних властивостей: високою вологостійкістю, хімічною стійкістю до кислот та різних окисників, механічною міцністю і здатністю створювати тверді блискучі покриття, відносно високою температурою плавлення (до 90°С), високою розчинністю в органічних розчинниках, малою електропровідністю, здатністю давати стійкі композиції з парафіном, стеарином, що підвищує температуру плавлення суміші.

Гірський віск застосовують більш ніж у 20 галузях промисловості, він входить до складу багатьох продуктів побутової хімії (паст, кремів, фарб, лаків тощо).

Гірським воском називають також озокерит.

Видобування в Україні

В Україні у 1959 р. було введено в експлуатацію Семенівський завод Г.в. в м. Олександрії (Кіровоградщина).

Як сировина для виробництва Г.в. тут використовується буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке має до 25 % смоли в продуктах екстракції.

Див. також

• бітуми
• озокерит
• Список мінералів

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.