Смола
Смола́ — збірна назва аморфних речовин, що тверді при нормальних умовах, але при розм'якшенні або нагріванні втрачають форму.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Смоли мають схожість із восками, оскільки до їх складу входять естери, але воски належать до числа аліфатичних сполук, а смоли в основному складаються зі сполук циклічних, частина яких має ароматичний характер.
У складі смол розрізняють такі групи сполук: смоляні кислоти, одно- або багатоатомні спирти (резиноли), ефіри смоляних кислот і резинолів або одноатомних фенолів (таннолів), інертні вуглеводні (резени). Нерідко в рослинних смолах присутні також речовини вуглеводного характеру — камеді. Подібні смоли називаються смолокамедями.
Секреторні виділення вищих (головним чином хвойних) рослин і їхнє призначення полягає в тому, щоб служити пластиром у випадку поранення рослин, причому смоли виділяються у вигляді бальзамів, тобто в суміші з ефірними оліями. При витіканні бальзаму з пораненого дерева легколеткі ефірні олійки випаровуються, а на рослинах накопичуються напливи смол — майбутні конкреції смол у викопному вугіллі.
Елементний склад смол наступний (%): C — 79, H — 10, O — 11.
Рослинні смоли хімічно стійкіші, ніж жири і воски, але деякі з них здатні гідролізуватися, утворюючи ароматичні кислоти (бензойну, коричну) і спирти, наприклад бензиловий. Частина смол може окиснюватися й полімеризуватися й здобувати при цьому ще більшу стійкість.
Смоли-зв'язуючі — вуглеводневі сполуки, молекулярна маса яких займає проміжне положення між маслами та асфальтенами. Вони мають порівняно високу поверхневу активність. З підвищенням температури до 200—300 °C переходять в асфальтени. Смоли знижують температуру розм'якшення, підвищують пружність і сприяють термічній стійкості зв'язувальних.
Природні смоли[ред. | ред. код]
Див. Смола (мінералогія)
Натуральні смоли — органічні речовини, які утворюються внаслідок фізіологічних процесів у рослинах; до с. н. належать каніфоль, бурштин, копал та ін.; використовують для виробництва лаків, у парфумерії та медицині[1].
Синтетичні смоли[ред. | ред. код]
Синтетичні смоли — термореактивні оліго- або полімери, які твердіють, полімеризуючись під дією отверджувачів з утворенням нетопких і нерозчинних продуктів, здатні склеювати, апретувати волокнисті матеріали, бути герметиками, зв'язними пластмас тощо (наприклад, смоли епоксидні).
Полімеризаційні смоли[ред. | ред. код]
Це полімери, які отримуються реакцією полімеризації переважно етиленових вуглеводнів або їх похідних. Приклад: поліетилен, поліпропілен, полістирол, полівінілхлорид, політетрафторетилен (тефлон, фторопласт), поліметилакрилат, поліметилметакрилат.
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Смола |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Смоли натуральні // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Саранчук,М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4 (С.?)
Посилання[ред. | ред. код]
- Смоли // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 181. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- СМОЛИ та БАЛЬЗАМИ [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- Смола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1782. — 1000 екз.