ДДТ
| ДДТ | |
|---|---|
Chemical structure of DDT
| |
| Назва за IUPAC | 4,4'-(2,2,2-трихлороетан- 1,1-)bis(chlorobenzene) |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 50-29-3 |
| Номер EINECS |
200-024-3 |
| DrugBank |
DB13424 |
| KEGG |
D07367 |
| Назва MeSH |
D02.455.526.439.255 |
| ChEBI |
16130 |
| RTECS |
KJ3325000 |
| Код ATC |
P03AB01 |
| SMILES |
Clc1ccc(cc1)C(c2ccc (Cl)cc2)C(Cl)(Cl)Cl |
| InChI |
InChI=1S/C14H9Cl5/c15-11-5-1-9(2-6-11)13(14(17,18)19)10-3-7-12(16)8-4-10/h1-8,13H |
| Номер Бельштейна |
1882657 |
| Номер Ґмеліна |
509864 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C14H9Cl5 |
| Молярна маса | 354,49 г/моль |
| Густина | 1,55 г/см³ [1] |
| Тпл | 108,5-109 °C[1] |
| Ткип | 185–187 °C (при 7 Па)[1] |
| Небезпеки | |
| ЛД50 | 113 mg/kg (rat) |
| Класифікація ЄС | |
| R-фрази | R25 R40 Шаблон:R48/25 R50/53 |
| S-фрази | (S1/2) S22 S36/37 S45 S60 S61 |
| Головні небезпеки | T, N |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Дихлордифенілтрихлорметилмета́н (скор. ДДТ, повна хімічна назва: 1,1,1-трихлоро-2,2-ди(4-хлорофеніл)етан) — інсектицид, що використовується проти комарів, шкідників бавовнику, соєвих бобів, арахісу. Поширена побутова назва ДДТ—«дуст». Один з небагатьох дійсно ефективних засобів проти сарани. Заборонений для застосування в багатьох країнах через те, що здатний накопичуватися в організмі тварин і людини. Стійкий до розкладання в зовнішньому середовищі. Особливо згубно діє на розмноження птахів (накопичується в шкаралупі яєць). Незважаючи на це, обмежено застосовувався в СРСР і багатьох інших країнах.
ДДТ — класичний приклад інсектициду. За нормальних умов це біла кристалічна речовина без смаку і майже без запаху. Вперше синтезований в 1873 році австрійським хіміком Отмаром Цайдлером (нім. Othmar Zeidler), він тривалий час не знаходив застосування, поки швейцарський хімік Пауль Мюллер (нім. Paul Müller) в 1939 році не відкрив його інсектицидні властивості.
ДДТ отримують конденсацією хлоробензену з хлоралем в концентрованій сірчаній кислоті. Він є інсектицидом зовнішньої дії, тобто таким, що викликає смерть при зовнішньому контакті, вражаючи нервову систему комахи.
В 1972 році було впроваджено заборону на використання в США.
В 1970-1980-х сільськогосподарське використання було заборонене в більшості розвинених країн світу, спочатку в 1968 в Угорщині, слідом за цим в 1970 в Норвегії і Швеції, тоді в 1972 послідували США і Західна Німеччина. У Великобританії це зробили в 1974 році.
На відміну від Західної Німеччини в НДР його використовували до 1988 року.
В СССР ДДТ вилучили зі списку дозволених препаратів у 1970 році, але його використовували ще до кінця 1980-х років.
- ДДТ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- ДДТ // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 57.
- ДДТ. Итернет-Академия Безопасного Труда. (рос.)
- A Persistent Controversy, a Still Valid Warning — Мей Бренбаум, голова факультету ентомології Іллінойського Університету в Урбані-Шампейн (англ.)
- Прес-реліз Департамента охорони навколишнього середовища США (EPA) — 31 грудня 1972 [Архівовано 5 липня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Дані EPA щодо DDT [Архівовано 8 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в Американське агентство реєстрації токсичних сполук та хвороб. Toxicological Profile for DDT, DDE, and DDD. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 червня 2012.(англ.)
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |