Дахівник-Дахівський Володимир Опанасович
| Володимир Дахівник-Дахівський | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Церква: | УАПЦ | |
| Діяльність: | пресвітер | |
| Національність: | українець | |
| Народження: | 1893 | |
| Єп. хіротонія: | 1920 | |
Єпископ Володимир (в миру Володимир Опанасович Дахівник-Дахівський, або Даховник-Даховський нар.1893 — пом. після 1930-х) — юрист, український релігійний діяч, єпископ УАПЦ з титулами Переяславський (1922), Кам'янецький (1922—1927), Тульчинський (1927—1930).
Народився на Полтавщині. Здобув освіту у духовній семінарії, закінчив Московський університет (юридичний факультет). Працював на Далекому Сході.
Висвятився на священика 1917-го.
Був делегатом Першого собору православної церкви 1921 року. Організовував УАПЦ на Переяславщині, відтак 2 січня 1922-го за несподівано великої уваги громадськості (зійшлась величезна кількість люду) був висвячений на єпископа Переяславського у Мазепинській церкві місцевого монастиря, яка, до того ж, не належала УАПЦ[1].
Щоправда через конфлікт із окружною радою був змушений за короткий час полишити єпархію.
Того ж 1922-го став єпископом Кам'янецьким. Дахівник-Дахівський влаштував на новій єпархії чистку духовенства (найбільш аморальних осіб), а також виключив чотири парафії, які відмовлялися виконувати вказівки єпископа. За те зазнав критики, довго просив підшукати йому іншу єпархію.
Відтак 15 лютого 1927 року таки був переведений — став єпископом Тульчинським (Тульчинсько-Гайсинської округи). У Тульчині церкви УАПЦ не було, тому місцем перебування єпископа був Ладижин.
У 1927 році під час перебування у Києві давав поради Всеукраїнській православній церковні раді (ВПЦР) щодо першого номера журналу «Церква і життя». «Журнал слід наблизити більш до розуміння середнього читача і навіть до загальнограмотного парафіянина, а тому треба більш популяризувати зміст журналу, бо інакше він не зацікавить духівництво й залишиться в Редколегії», — висловлювався Дахівник-Дахівський.
Дахівник-Дахівський був єпископом Тульчинським до самознищення церкви під тиском ДПУ 1930 року. Сам єпископ тоді написав фатального листа, який став приводом для скликання другого «надзвичайного» собору УАПЦ[2].
У 1931 році заарештований і вивезений до Сибіру. Там загинув.
- ↑ Стан української церкви по окремих містах і повітах України в перші роки. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
- ↑ Ірина Преловська. «Надзвичайний» церковний Собор УАПЦ 28–29 січня 1930 р. [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Мартирологія українських церков: У 4-х тт. — Т. 1: Українська Православна Церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України / Упоряд. і ред. О. Зінкевич і О. Воронін.– Торонто-Балтимор: Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987. — С. 948; Войналович, 2002. — С. 164.