Джеймс Рамзі Гант
| Джеймс Рамзі Гант | |
|---|---|
.png) | |
| Народився |
1872[1][2] Філадельфія, Пенсільванія, США |
| Помер |
22 липня 1937[1][2] Катона, Вестчестер, Нью-Йорк, США |
| Поховання | St. Matthew's Episcopal Churchyardd[3] |
| Країна |
.svg){kind=small} США |
| Діяльність | військовий лікар, невролог |
| Alma mater | Perelman School of Medicine at the University of Pennsylvaniad |
| Учасник | Перша світова війна |
Джеймс Рамзі Гант (1872, Філадельфія, Пенсільванія — 22 липня 1937, Катона, Нью-Йорк) — американський невролог.[4][5]
Життєпис[ред. | ред. код]
Рамзі Гант отримав ступінь доктора медицини в Школі медицини Пенсільванського університету в 1893 році. Потім він навчався в Парижі, Відні та Берліні і повернувся до неврологічної практики в Нью-Йорку, працюючи в медичній школі Корнельського університету з 1900 по 1910 рік з Чарльзом Лумісом Даною. У 1910 році він приєднався до професорсько-викладацького складу в коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету, який пізніше став їхнім неврологічним інститутом Нью-Йорка . Вчений провів великі дослідження з анатомії та розладів смугастого тіла та екстрапірамідної системи, а також описав декілька рухових розладів. Він був лікарем-консультантом у кількох нью-йоркських лікарнях, включаючи лікарню Ленокс Гілл, лікарню Нью-Йорка, лікарню для немовлят, нью-йоркську лікарню для очей та вух, психіатричний інститут, село Летчворт для психічних дефектів, лікарню Монтефіоре та колонію для епілептиків Крейга, і був призначений професором неврології в Колумбійському університеті в 1924 році[4][6]
Джеймс Рамзі Гант обирався президентом Американської неврологічної асоціації в 1920 році, Нью-Йоркського неврологічного товариства в 1929 році, Американського психопатологічного товариства в 1932 році та Асоціації досліджень нервових і психічних розладів у 1934 році. Він також був засновником Американського товариства клінічних досліджень, членом Асоціації американських лікарів, Американської психіатричної асоціації, Асоціації з вивчення внутрішніх секрецій та Американської медичної асоціації.[6]
Під час Першої світової війни Джеймс Рамзі Гант служив лейтенантом, а потім підполковником у складі військового медичного корпусу, а таож у Франції директором нейропсихіатрії.[6]
Гант описав три окремих синдроми, найвідомішим з яких є оперізувальний герпес, також відомий як синдром Рамзі Ганта 2-го типу[7][8] .
Він одружився з уродженкою Чикаго Еліс Сент-Джон Нолан. У родині народилося двоє дітей Джеймс Рамзі Гант-молодший та Еліс Сент-Джон Гант.[6]
Інші пов'язані епоніми[ред. | ред. код]
- Атрофія Рамзі Ганта: термін, що означає виснаження дрібних м'язів рук без втрати чутливості.
- Зона Рамзі Ганта: відмежована ділянка шкіри, що постачається ганглієм генікул проміжного нерва.
- Параліч Рамзі Ганта: розлад із симптомами, схожими на симптоми паркінсонізму, але менш інтенсивними, ніж при хворобі Паркінсона .
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Who Named It?
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Cobb, S.G. (1938). Obituary - James Ramsay Hunt. Transactions of the Association of American Physicians. 53: 12—13.
- ↑ Haruda, Fred; (in Haymaker, W., ed.) (1953). Founders of Neurology. Springfield, Ill.: Thomas. с. 302—305.
- ↑ а б в г Dr. James Hunt, 63, Neurologist, Dead - Columbia Medical Professor Since 1910 Internationally Famous in His Field - Wrote Widely on Studies - Consultant to Many Hospitals Here - Aided Army Overseas During World War. New York Times. 23 липня 1937. с. 19. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Ramsay Hunt, J.R. (1907). On herpetic inflammations of the geniculate ganglion: a new syndrome and its complications. Journal of Nervous and Mental Disease. 34 (2): 73—96. doi:10.1097/00005053-190702000-00001. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Sweeney, C.J.; Gilden, D.H. (2001). Ramsay Hunt Syndrome. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry. 71 (2): 149—154. doi:10.1136/jnnp.71.2.149. PMC 1737523. PMID 11459884.
|
