Джива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джива (санскр. जीव) — в індуїзмі та джайнізмі жива істота, або, конкретніше, безсмертна сутність живої істоти (людини, тварини, риби чи рослини), яка залишається навіть після фізичної смерті. Поняття дживи близьке до атману, але атман — це космічне Я, тоді як джива означає конкретну живу істоту.[1] Слово джива походить від санскритського кореня джив — дихати. Це той же індо-європейський корінь від якого походить наше живий і латинське vivus.

В Бхаґавад-Ґіті джива описується як незмінна вічна сутніть, яку неможливо жодним чином знищити. Вона є продуктом матеріального світу (пракріті), але вищої, духовної природи. В момент фізичної смерті джива вселяється в інше тіло, залежно від карми та своїх особистих бажань і потреб.

Мета[ред.ред. код]

Джайнські та індуїстські тексти описують мету дживи як одне з наступних досягнень:

  • звільнення від матеріального буття (мокша)
  • досягнення чистої любові до Бога (бгакті)
  • досягнення звільнення від щастя й страждань світу, усе ж залишаючись в ньому (джіванмукта)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Душа, Енциклопедія сучасної України