Джованні Пізано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джованні Пізано
італ. Giovanni Pisano
Giovanni pisano, madonna con bambino, cathedral of prato.jpg
«Мадонна з немовлям» Джованні Пізано
Ім'я при народженні Giovanni Pisano
Народився 1248(1248)
Піза
Помер 1315(1315)
Сієна
Громадянство
(підданство)
Італія[1]
Національність італієць
Діяльність скульптор, архітектор
Галузь скульптура
Вчителі Nicola Pisanod
Знання мов італійська
Magnum opus San Domenicod, Q3925517? і Q22683682?
Конфесія католицтво
Батько Нікола Пізано

Джованні Пізано (1248 — 1315) — італійський скульптор, архітектор часів Раннього Відродження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Пізі в родині Ніколи Пізано, відомого скульптора. Спочатку проходив навчання у майстерні батька. Тут Джованні затоваришував з Арнольфо ді Камбіо. З 1265 до 1269 року працював під орудою свого батька над скульптурними роботами у Пізі, Сієні. У 1270—1276 році перебував у Франції. Тут на Джованні справила вплив французька готична пластика.

Здебільшого вів життя мандрівного майстра, виконуючи роботи по всій Італії. У 1275—1278 роках виконував роботи у Перуджі. У 1278 році відкрив власну майстерню у Пізі, де виконував замовлення до 1285 року. Згодом переїхав до Сієни, де перебував до 1296 року. Тут він користувався великою пошаною громадян, у 1290 році отримав Сієнське громадянство. Після цього до 1301 року виконував замовлення у місті Пістойя. Втім й тут не затримався. У 1301 році повернувся до Пізи, де відновив роботу власної майстерні. У 1305—1306 роках працював у Падуї, а у 1312—1313 роках — у Генуї. У 1314 році знову приїхав до Сієни, де й помер у 1315 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Став одним із засновників стилю італійської готики. Значну увагу приділяв об'єму, відображенню руху. У його працях більше лінійності у порівняні з попередниками. Намагався наділити свої роботи більшим чуттям, драматизмом. В архітектурі для Пізано характерний виразність, вільний простір. Стиль рельєфів має більші свободи та невимушеності. Намагався об'єднувати скульптуру та архітектуру. Став винахідником пласкої емалі, яку вперше застосував при оздоблені вівтаря собору в Ареццо.

Праці:

  • Баптистерій у Пізі (разом з батьком) до 1265 року
  • Баптистерій у Сієні (разом з батьком), 1265—1269 роки
  • фонтан Маджоре у Перуджі, 1275—1278 роки
  • Сієнський собор (будівництво та оздоблення), 1285—1296 роки
  • Кафедра святого апостола Андрія Первозванного у Пістойї, 1297—1301 роки
  • Церква святого Миколи у Пізі, 1301—1305 роки
  • Амвон для Пізанського собору, 1302—1310 роки
  • Мадонна з немовлям для Каплиці дель Арена у Падуї, 1305—1306
  • Фасад церкви Святого Пала а Ріпа д'Арно у Пізі, 1307—1310 роки
  • Надгробок імператриці Маргарити Люксембург у Генуї, 1312—1313 роки
  • Мадонна з дитям у 5 варіантах
  • Розп'яття у 4 варіантах

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Roberto Bartalini, Giovanni Pisano statuario: il 'San Pietro' di Gallico, / Scultura gotica in Toscana: maestri, monumenti, cantieri del Due e Trecento. Banca Monte dei Paschi di Siena Spa. — Cinisello Balsamo, Milano, Silvana Editoriale, 2005, p. 54-65. (італ.)
  • Joachim Poeschke: Die Skulptur des Mittelalters in Italien, Band 2: Gotik. Hirmer Verlag, München 1998, ISBN 3-7774-8400-8.