Арнольфо ді Камбіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольфо ді Камбіо
Arnolfo di Cambio
Qristodemo costoli, copia in gesso del tondo di arnolfo di cambio, 1843-44.JPG
Дата народження бл. 1245
Дата смерті 1302
Громадянство Італія
Працював у містах Орв'єто, Флоенція, Перуджа,
Архітектурний стиль готика
Найважливіші споруди церква Санта-Кроче, собор Санта Марія дель Фйоре, фонтан Фонте Маджоре в місті Перуджа
Commons-logo.svg Арнольфо ді Камбіо у ВікіСховищі

Арнольфо ді Камбіо (італ. Arnolfo di Cambio) (близько 12451302) — італійський скульптор і архітектор епохи готики, представник Проторенесансу.

Канва біографії[ред.ред. код]

«Архітектори варті більшої поваги, ніж царі» Діодор.


Повної і достеменної біографії майстра не існує. Арнольфо ді Камбіо помер 1302 року. Подальші століття були перенасичені трагічними чи кризовими подіями і про відтворення (нове створення) його біографії нікому було попіклуватися.

За попередніми даними — він учень Джованні Пізано, сина архітектора і скульптора Ніколо Пізано. Говорити про щабель обдарованості Джованні Пізано як педагога чи скульптора нема підстав і нереалістично, бо скільки було поганих чи низько обдарованих вчителів, що вчили талановитих учнів, а останні у власній творчості набагато обігнали кепського педагога.

Відомо, що Джованні Пізано працював як скульптор над другою катедрою (проповідницею) для Сієнського собора у 1266-1268 рр., а його помічником був молодий Арнольфо, которому не було і тридцяти років[1]. Логічно, що учень дотримувався порад і настанов майстра, приховуючи і притримуючи власні творчі імпульси.

Обидва майстри створили рельєфи для проповідниці, де головував сюжет «Страшного суду»[2]. Ще одним сюжетом на проповідниці була сцена винищення немовлят за наказом царя Ірода, завжди трагічна і повна жорстокості, інші рельєфи менш трагічні — «Стітення», «Благовіщення», «Різдво Христа», «Введення у храм», «Втеча святої родини у Єгипет»[3]. Між цими сюжетами розташовні чотири канонічних фігури євангелістів, батьки церкви, богородиця з немовлям і Христос як персонаж апокаліпсиса[4].

План Санта Репарати, запропонований Арнольфо ді Камбіо посередині. Червоний — первісна церква.

Міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі був закінчений 1278 року. Це дві полігональні чаші на одній вертикальній вісі. Нижня мае 25 стулок, верхня — дванадцять. Стулки фонтана прикрашені як біблійними, так і світськими сюжетами, серед котрих «Адам і Єва перед деревом пізнання», «Дванадцять місяців», «Алегорії мистецтв»[5] тощо.

За непрямими свідченнями Арнольфо ді Камбіо створив первісний план головної церкви Флоренції Санта Репарати, котра пізніше буде названою Санта-Марія-дель-Фйоре. Храм почали будувати 1296 року (старому архітекторові залишилось жити близько шести років). В готичній стилістиці план мав, однак, незвично широкий трансепт, що перетворював центр храма у широкий хор чи подобу ротонди з каплицями, криту куполом. Це було незвично і невідомо готичній архітектурі Франції, ним паче Німеччини. По смерті Арнольфо ді Камбіо амбітні архітектори-послідовники збільшили розміри храма при збереженні його варіанта плана. Це викликало надзвичайні проблеми для створення купола, котрий не могли вибудувати більше двох століть і створили лише у добу кватроченто. Тобто, ми маємо нову споруду, створену не стільки Арнольфо ді Камбіо, скільки його необережними і амбітно заклопотаними послідовниками, менш обдарованими за митця доби дученто.

Відстежені за документами твори[ред.ред. код]

Виконав гробницю кардинала де Брей (1228), збудував церкву Сан-Домініко в Орв'єто (1282), церкву Санта-Кроче (бідувництво розпочалося на початку ХІІІ століття). Створив проект Палаццо Веккйо, що став мерією міста Флоренція, та брав участь у черговому створені фасада собора у Флоренції. Автор багатьох надгробків і табернакул у вівтарях різних церков. Одна з найкращих робіт майстра, разом з батьком та сином Пізано — міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі (1278) прикрашений численними статуями і рельєфами. З цього фонтану заборонялося поїти тварин та набирати воду брудним посудом. Фігури зроблені Арнольфо ді Камбіо для нього збереглися у фрагментах.

Галерея[ред.ред. код]

Арнольфо ді Камбо. Збережений рельєф «Благовіщення»

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск: Беларусь, 1999. — 383 с.; — ISBN 985-01-0151-2 (рос.)
  • Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
  2. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
  3. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
  4. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
  5. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990