Дикун Ігор Володимирович

Зовнішні відеофайли
	Дивлюсь кадирівцю в очі, той каже: «братан, я свой». Герой України Ігор Дикун. Хто з Мірошниченко на YouTube // 5 канал. — 2022. — 31 серпня

Ігор Дикун; Ігор Володимирович Дикун
	Молодший лейтенант
	Ігор Дикун під час вручення звання Героя України. 6 травня 2022
Загальна інформація
Народження	4 червня 1994 (28 років); м. Борщів, Чортківський район, Тернопільська область
Національність	українець
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Війна на сході України, Бої за Красний Лиман, Бої під Горлівкою, Битва за Ірпінь, російське вторгнення в Україну (2022)
Командування
	командир взводу
Нагороди та відзнаки
	Дикун Ігор Володимирович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дикун.

Дику́н І́гор Володи́мирович (нар. 4 червня 1994^[1], м. Борщів, Тернопільська область) — український військовик, молодший лейтенант Збройних сил України, 24-та бригада. Учасник російсько-української війни. Герой України та лицар ордену «За мужність» III ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Дикун народився 4 червня 1994 року в місті Борщів Чортківського району Тернопільської області.

Ігор Дикун (20 серпня 2021 року)

Закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Служить бойовим офіцером 24-ї окремої механізованої бригади.

Із 2014 року перебуває в гарячих точках російсько-української війни, зокрема 19 червня 2014 року брав участь у звільненні Ямполя, у ході якого бойовики намагалися, відходячи, заманити українських військових у пастку. У тому бою загинули командири батальйону, роти, відділення. Під час штурму поранений і контужений, осколки по всьому тілу; куля пробила каску, але застрягла між кевларом і черепом. Після лікування повернувся до лав армії.

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

23 березня 2022 року, під час бою в районі міста Ірпінь на Київщині, він, виконуючи обов'язки заступника командира зведеної роти, зазнав вогнепального поранення. Попри це продовжував бій, особисто знищив десять піхотинців, одну БМД та одну БМП противника^[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

«Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ^[3].
«Орден «За мужність»» III ступеня (2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни^[4].