Дикун Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Дикун
Ігор Володимирович Дикун
UA-OF(D)-HOR-GSB-H(2015).png Молодший лейтенант
Дикун Ігор Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 4 червня 1994(1994-06-04) (28 років)
Борщів, Борщівський район, Тернопільська область, Україна
Alma Mater Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви
Командування
командир взводу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Володи́мирович Дику́н (нар. 4 червня 1994[1], м. Борщів, Україна) — український військовослужбовець, молодший лейтенант Збройних сил України, 24-та бригада. Учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Дикун народився 4 червня 1994 року у місті Борщеві, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської області України.

Закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Служить бойовим офіцером 24-ї окремої механізованої бригади.

Із 2014 року перебуває у гарячих точках російсько-української війни, зокрема 19 червня 2014 року брав участь у звільненні Ямполя, в ході якого бойовики намагалися, відходячи, заманити українських військових у пастку. В тому бою загинули комбат, командир роти, командир відділення. Під час штурму поранений та контужений, осколки по всьому тілу; куля пробила каску, але застрягла між кевларом і черепом. Після лікуванння повернувся в бойову шеренгу.

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

23 березня 2022 року під час бою в районі міста Ірпеня на Київщині він, виконуючи обов'язки заступника командира зведеної роти, зазнав вогнепального поранення. Попри це продовжував бій, особисто знищив десять піхотинців, одну БМД та одну БМП противника[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].
  • орден «За мужність» III ступеня (2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]