Диполь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Силові лінії електричного диполя

Дипо́ль[1] (рос. диполь, англ. dipole, нім. Dipol m) — в електродинаміці: ідеалізована система, що слугує для наближеного опису статичного поля або поширення електромагнітних хвиль далеко від джерела (особливо — від джерела з нульовим сумарно, але просторово розділеним зарядом).

Електричний диполь — це два точкових заряди, рівних за величиною і протилежних за знаком.

  • 1) Двополюсник. Розрізняють диполь електричний і магнітний. Електричний диполь — сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних зарядів, які розташовані на певній відстані один від одного. Характеристикою диполя електричного є дипольний момент. Молекули багатьох речовин можна розглядати як диполі.
  • 2) В радіотехніці диполь — антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників.
  • 3) В хімії — система, в якій позитивний та негативний центри зарядів не збігаються. У найпростішому випадку диполем є система двох рівних різнойменних, віддалених один від одного точкових зарядів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Визначення терміну "диполь". Slovopedia. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014. 

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Посилання[ред. | ред. код]