Дирів Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дирів Ігор Олександрович
Особисті дані
Народження 22 березня 1948(1948-03-22)
  Долина, Україна
Смерть 9 лютого 2019(2019-02-09) (70 років)
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964 СРСР «Нафтовик» (Долина) ? (?)
1965 СРСР «Спартак» (Ів.-Франківськ) 28 (7)
1966–1968 СРСР «Динамо» (Київ) 0 (0)
1969 СРСР СКА (Київ) 12 (0)
1970–1979 СРСР «Спартак» (Ів.-Франківськ) 161 (36)
1979 СРСР «Турбіна» (Н. Човни) ? (2)
1979 СРСР «Нафтовик» (Долина) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2011 СРСР «Прикарпаття» (в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігор Олександрович Дирів (нар. 22 березня 1948, Долина, Івано-Франківська область — пом. 9 лютого 2019) — український радянський футболіст, що грав на позиції нападника або атакувального півзахисника, по завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Футбольна кар'єра

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець команди «Нафтовик» з рідного міста Долина, яку тренував Мирослав Думанський[1], з яким ставав чемпіоном області у 10-му класі[2]. Наступного року разом з тренером 17-річного футболіста запросили до івано-франківського «Спартака», де він розпочав свою футбольну кар'єру.

1966 року потрапив до за резервної команди київського «Динамо»[3], виступаючи виключно за команду дублерів, де забив 16 м’ячів. Але за основу не зіграв жодного матчу. Дирів розповідав, що спершу ходив в улюбленцях тренера основи Віктора Маслова, але прихильність змінилася опалою після історії в Алмати. Молодий Дирів загуляв з дівчатами, а тренер це помітив[3]. В сезоні 1969 року проходив військову службу у київському СКА[2].

Після звільнення з армії повернувся до «Спартака». У «Спартаку» дошкуляли періодичні травми. Так сталося наприкінці 1970-го, коли після пошкодження і подальшого загулу Диріва відправили зі зборів, а потім дали дискваліфікацію на рік, через яку гравець пропустив увесь сезон 1971 року[2]. Почалися сварки з тренерами і начальником команди Ігорем Гайдамакою[2].

За час вимушеної перерви Ігор зробив операцію на коліні і заявився за «Долину» на першість області, а коли у 1972 році «Спартак» прийняв Віктор Лукашенко, повернувся до франківської команди[2].

У тому ж 1972 році відбувся один з найбільш визначних матчів для івано-франківського футболу. В боротьбі з ризькою «Даугавою» за вихід до Першої ліги «Спартак» здобув перемогу. Два поєдинки відбувалися у Сімферополі. Першу гру «Даугава» виграла 1:0, а Дирів її пропустив через травму. Гіпс футболіст знімав по дорозі в Крим. Нога боліла, але Лукашенко сказав: «Ігорю, треба виходити». В хід пішли уколи, але на поле Дирів вийшов і віддав дві гольові передачі на Валерія Голубцова, принісши своїй команді перемогу у путівку до Першої ліги[2].

Після дев'яти сезонів у Івано-Франківську у 1978 році півроку захищав кольори клубу «Турбіна» (Набережні Човни), який тренував Зая Авдиш[2], а потім повернувся до «Нафтовика» з рідної Долини, де у 1979 році закінчив свою футбольну кар'єру у віці 31 року[4].

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру розпочав після закінчення футбольної кар'єри. Працював у футбольній школі та тренував аматорські команду Заболотові, Надвірній, Рожнятові, Рахові. Практично всюди ставав чемпіоном області[2].

З 2007 року працював у івано-франківському «Прикарпатті», а 11 червня 2011 року, очолив команду в останньому матчі сезону 2010/11, в якому «Прикарпаття» програло 1:6 «Львову» і вилетіло з Першої ліги[5].

Після закінчення тренерської кар’єри Ігор Дирів у статусі інспектора обслуговував матчі обласного чемпіонату Івано-Франківщини. До тих пір, поки не потрапив у немилість керівникові обласної Федерації футболу Тарасові Климу[3].

У листопаді 2017 року намагаючись погасити пожежу, яка раптово виникла в житловому будинку, отримав опіки однієї третьої частини тіла, в тому числі рук і ніг, потрапивши в опікове відділення Обласної клінічної лікарні Івано-Франківська[6]. За час перебування в лікарні витратив понад 40 тисяч гривень. На Івано-Франківщині оголосили про збір коштів, що суттєво допомогло покрити цю суму.

Помер 9 лютого 2019 року на 71-му році життя[3][7]. У лютому 2020 року в річницю смерті футболіста у Івано-Франківську було засновано Турнір пам'яті Ігоря Диріва[8].

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • Чемпіон УРСР : 1972
  • Найкращий бомбардир «Спартака» (Івано-Франківськ): 1974, 1976

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Історія Команди. Нафтовик (Долина). Офіційна сторінка. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 30 січня 2021.
  2. ↑ а б в г д е ж и football24.ua. "Заліз під стіл і закрився Кубком СРСР". Екс-гравець Динамо – про переховування від армії, секрет у телефонній будці і пакет Заї Авдиша. Футбол 24. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  3. ↑ а б в г Помер колишній гравець київського «Динамо», легенда івано-франківського «Спартака». glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 30 січня 2021.
  4. ↑ Календар «Брамок». 21-31 березня | Футбол Прикарпаття. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
  5. ↑ Гра на виліт — Галицький Кореспондент. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2022.
  6. ↑ Відомому прикарпатському тренеру потрібна допомога. Курс. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  7. ↑ Висловлюємо співчуття… | Івано-Франківська обласна асоціація футболу. ifff.if.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 30 січня 2021.
  8. ↑ Турнір пам'яті Ігоря Диріва. youtube.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дирів_Ігор_Олександрович&oldid=34845940