Дисконтна політика
Диско́нтна полі́тика (англ. discount policy) — одна із форм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку, направлена на регулювання економіки за допомогою впливу на попит і пропозицію на ринку капіталу шляхом стимулювання розширення або зниження обсягів кредитування економіки, впливу на темпи інфляції, а також валютний курс і стан платіжного балансу країни[1]. Якщо Центральний банк підвищив банківські ставки, метою є зменшення грошової маси в економіці[2]. З високими ставками, очікується, що люди не братимуть кредити та заощаджуватимуть гроші в банку[2]. Тому кількість грошей буде зменшена[2]. Політика підвищення банківських ставок використовується для притискання інфляції[3]. Тим часом, якщо центральний банк знижує банківські ставки, він має на меті збільшити обсяг грошової маси[2]. З низькими ставками не очікується, що люди будуть економити гроші в банку[2]. Таким чином, кількість грошей, що циркулюють у суспільстві, збільшуватиметься[2]. Зниження банківських ставок проводиться Центральним банком, якщо економіка увійде в рецесію або якщо економіка зіткнеться з дефляцією[2].
Виділяють також окремо валютну дисконтну політику.
Будучи однією з форм грошово-кредитної і валютної політики, дисконтна політика виконує дві функції — внутрішню і зовнішню. Зміна облікової ставки впливає на рівень процентних ставок у країні. Підвищуючи облікову ставку відсотка за кредит, центральний банк сприяє зниженню попиту на кредитні гроші, а знижуючи відсоток, активізує попит. Зовнішня функція дисконтної політики при підвищенні облікової ставки спрямована на залучення іноземних капіталів і підвищення курсу національної валюти. Ефективність зовнішньої функції дисконтної політики залежить від припливу (або відтоку) іноземного короткострокового капіталу, однак його міжнародний рух визначається не тільки рівнем процентних ставок, але і критерієм надійності інвестицій. Звідси випливає короткочасність і порівняно низька ефективність дисконтної політики.
Банки враховують різницю процентних ставок на національних і світових валютних і кредитних ринках. Отримуючи більш дешевий кредит у країні, де ставки нижчі, вони розміщують запозичену іноземну валюту на національному (або іншому) кредитному ринку, де процентні ставки вищі.
Політика ставки дисконтування США[ред. | ред. код]
Федеральна резервна система США позичає гроші відповідному комерційному закладу, який називається дисконтним вікном, цілеспрямовано створений у 1913 році як засіб для управління центральним банком у Сполучених Штатах[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дисконтна політика [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — К. : Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. — С. 153
- ↑ а б в г д е ж Eeng Ahman dan Epi Indriani. Ekonomi dan Akuntasi: Membina Kompetensi Ekonomi. PT Grafindo Media Pratama. с. 211. ISBN 9797584194.
- ↑ Transmisi Kebijakan Moneter. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
- ↑ Wellings, George M. Federal Reserve Act (1913) < A Brief History of Central Banking in the United States - Edward Flaherty < General < Essays < American History From Revolution To Reconstruction and beyond. www.let.rug.nl. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 5 березня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Дисконтна політика [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.] // Економічна енциклопедія
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |