Дисцина щитоподібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дисцина щитоподібна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Клас: Аскоміцети (Ascomycetes)
Порядок: Пецицальні (Pezizales)
Родина: Дисцинові (Discinaceae)
Рід: Дисцина (Discina)
Вид: Дисцина щитоподібна
Discina ancilis
Синоніми
Gyromitra ancilis (Pers.) Kreisel 1984[1]
Gyromitra perlata (Fr.) Harmaja 1969[2]
Acetabula ancilis (Pers.) Lambotte 1880[3]
Discina perlata (Fr.) Fr. 1849[4]
Peziza ancilis (Pers.) 1822[5]
Peziza perlata Fr. 1822[6]
Посилання
Вікісховище: Discina ancilis
MB: 248544
IF: 248544

Дисцина щитоподібна, дисцина щитовидна (Discina ancilis (Pers.) Sacc.) — вид грибів родини дисцинових (Discinaceae), роду дисцина (Discina).

Будова[ред. | ред. код]

Апотеції 2-15 см в діаметрі, спочатку чашеподібні, із загорнутим всередину краєм, потім розпростерті, часто неправильної форми, хвилясто-складчасті, м'ясисто-хрящуваті, ззовні гладкі, світло-жовті, коричнюваті або розовуваті, з ребристою ніжкою 0,5-1 см довжиною, 05,-1 см товщиною, що не відділяються від шапинки. Нижня частина матова білувата або сіра. М'якоть тонка, крихка, без вираженого запаху. Споровий порошок білий.

Дисцина щотоподібна

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Сапротроф. На ґрунті (пісок) навколо пеньків, що розкладаються у хвойних (найчастіше посеред сосен) лісах, навесні. Поодиноко або групами. З квітня до липня.

Практичне використання[ред. | ред. код]

За деякими джерелами вид належить до отруйних грибів, тому що містить гіромітрин. Деякі ж автори відносять його до умовно-їстівних низької якості чи, навіть, їстівних.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грибы СССР / М. В. Горленко, М. А. Бондрацева, Л. В. Гарибова и др.; Отв. ред. М. В. Горленко. — М.: Мысль, 1980. — 303 с., ил., 40 . пл. — (Справочники-определители географа и путешественника)
  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / С. Ф. Морочковський, М. Я. Зерова, З. Г. Лавітська, М. Ф. Смітська // Аскоміцети. – Т. 2, – К. : Наук. думка, 1969. – с. 353

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kreisel (1984) , In: Boletus, SchrReihe 1:29
  2. Harmaja (1969) , In: Karstenia 9:11
  3. CABI databases. Процитовано 24 januari 2013. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 12 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. E.M. Fries (1849) , In: Summa veg. Scand., Section Post. (Stockholm):348
  5. Pers. (1822) , In: Mycol. eur. (Erlanga) 1:219
  6. E.M. Fries (1822) , In: Syst. mycol. (Lundae) 2(1):43