Дмитро Стягайло
| Дмитро Стягайло | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 1759 |
| Громадянство |
 Військо Запорозьке |
| Діяльність | військовик |
| Посада | полковник |
| Попередник | Йосип Ковалевський |
| Наступник | Михайло Довбня |
| Конфесія | православ'я |
Дмитро Стягайло (*д/н —після 1759) — український військовий діяч, полковник Війська Запорозького.
Життєпис[ред. | ред. код]
Про місце і дату народження немає відомостей. Належав до Величківського куреню. 11 травня 1754 року призначено полковником Інгульської паланки. Проводив розвідки і складає реєстр збитків, заподіяних ногайцями козакам. Водночас за наказом кошового отамана Якима Ігнатовича боровся проти гайдамацьких загонів.
У 1756 році призначається полковником Кальміуської паланки. Отримує суворий наказ від кошового отамана Григорія Лантуха боротися із злодіями. У 1757 році Дмитро Стягайло у складі депутації козаків їде до Санкт-Петербургу за жалуванням.
28 квітня 1758 року призначається полковником Бугогардівської паланки. Одержує інструкцію з Коша про знищення гайдамаків на Мигійському острові. Для цього формує спеціальний загін. Того ж року посилає кошовому отаману Григорію Лантуху донесення про зруйнування гардівської церкви ногайськими татарами під час від'їзду його на Громоклію для пошуків гайдамаків. Він також повідомляє про будівництво м Оріль над річкою Синюхою та про необхідність заміщення церковного причту при Бугогардівській церкві. Залишався на посаді до 1759 року включно. Про подальшу діяльність відомості відсутні.
Джерела[ред. | ред. код]
- Реестр Запорожского войска 1756 года (рос.)
- Архів Коша Нової Запорозької Січі: Опис справ. — К.: Наукова думка, 1994. — С. 33-34, 40, 48.
- Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів. — Т. 3. — С. 440—442.
- Дідик С. С. Взаємини запорізького і новослобідського козацтва (1753—1764 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: Просвіта, 2009. — Вип. XXVI. — С. 213—219.