Довге щасливе життя (фільм, 1966)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довге щасливе життя
рос. Долгая счастливая жизнь
Жанрдрама
мелодрама
РежисерГеннадій Шпаликов
СценаристГеннадій Шпаликов
У головних
ролях
Інна Гула
Кирило Лавров
Єлизавета Акулічева
Оператор Дмитро Месхієв
Композитор В'ячеслав Овчинников
Художник Борис Биков
Кінокомпанія«Ленфільм»
Тривалість76 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1966
IMDbID 0271467

«Довге щасливе життя» (рос. Долгая счастливая жизнь) — радянський художній фільм, знятий Геннадієм Шпаликовим в 1966 році. Стрічка, що стала єдиною режисерською роботою Шпаликова, отримала головний приз «Золотий щит» на Першому Міжнародному кінофестивалі авторського кіно в Бергамо.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Автобус, що перевозив групу молодих людей, раптово гальмує: водій підсаджує голосуючого на дорозі чоловіка. У салоні Віктор (Кирило Лавров) опиняється поруч з Оленою (Інна Гула). Між молодими людьми зав'язується довірлива розмова: Олена розповідає про свою підліткову закоханість, Віктор — про те, як в дитинстві жив на високогірній станції. Автобус в'їжджає в місто і зупиняється біля місцевого клубу. Сьогодні там багатолюдно — афіша сповіщає, що в їх невелике містечко приїхав МХАТ, буде показаний «Вишневий сад». Олена запрошує на спектакль нового знайомого, але відповісти він не встигає — Олену на руках несуть її знайомі. Віктор відправляється в перукарню, а коли повертається — дія вже почалася, квитків немає, і проникати в клуб йому доводиться через вікно. Він знаходить Олену, вони танцюють в антракті, розмовляють, в результаті йдуть зі спектаклю. Віктор проводжає Олену, каже, що в його житті сталося щось важливе після їх зустрічі, обіцяє познайомити з мамою в Куйбишеві. Віктор хоче зайти до Олени, але та каже, що вдома спить дочка Ліза. Олена відмовляється негайно йти до Віктора, який зупинився на плавбазі. Вранці, коли Віктор ще спить, Олена з валізами і маленькою донькою з'являється на плавбазі і каже, що готова сьогодні ж звільнитися з роботи і їхати з ним, тимчасово залишивши дочку у своєї мами. Але щось невловимо змінюється. Спільний ранковий сніданок проходить напружено. Коли ситуація стає зовсім незручною, Віктор каже, що йому треба зателефонувати, піднімається і йде. Через деякий час герой їде в автобусі і дивиться на річку, по якій довго-довго тягнеться баржа.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]