Довічне утримання
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Довічне утримання — у цивільному праві — самостійний вид зобов 'язань, які виникають внаслідок укладення договору про Довічне утримання. За цією угодою одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні — фізичній чи юридичній особі (набувачеві майна) будинок або його частину, квартиру, ін. нерухоме чи рухоме майно, а набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення у натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги[1].
- ↑ Юридична енциклопедія
- Довічне утримання [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.