Шемшученко Юрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Сергійович Шемшученко
Шемшученко Юрій Сергійович.jpg
Народився 14 грудня 1935(1935-12-14) (84 роки)
Глухів, Чернігівська область, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність юрист
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Знання мов російська[1]
Посада Директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Попередник Бабій Борис Мусійович
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Юрій Сергійович Шемшученко (нар. 14 грудня 1935, м. Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область) — український науковець. Директор Інституту держави та права імені В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу конституційного права та місцевого самоврядування, доктор юридичних наук, професор, академік НАН України, академік Академії правових наук України, Іноземний член Російської академії наук. Почесний громадянин Глухова.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Сергійович Шемшученко народився 14 грудня 1935 року у місті Глухові Чернігівської (нині Сумської) області в родині робітника.

У 1957—1962 роках навчався на юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Після цього працював у органах прокуратури Сумської області (1962—1966 роки). Упродовж 1966—1969 років — аспірант Сектора держави та права АН УРСР. Згодом був молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу, а з 1988 року — директор Інституту держави та права ім. В. М. Корецького НАН України.

У 1970 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Прокурорський нагляд за законністю в діяльності виконкомів місцевих Рад» (спеціальність 12.00.02), у 1979 році — на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Організаційно-правові проблеми державного управління охороною навколишнього середовища в СРСР» (спеціальність 12.00.02).

Підготував близько 20 докторів та кандидатів юридичних наук.

Вчені звання[ред. | ред. код]

  • з 1985 року — професор;
  • У 1992 році обраний академіком НАН України;
  • З 1994 року — академік Академії правових наук України;
  • З 2002 року — іноземний член Російської академії наук.

Нагороди, премії[ред. | ред. код]

  • премія НАН України імені Д. 3. Мануїльського, присуджена у 1991 році;
  • премія НАН України імені М. П. Василенка, присуджена у 1998 році;
  • Орден князя Ярослава Мудрого:
    • II ступеню (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]
    • III ступеню (12 травня 2009) — за значний особистий внесок у розбудову правової держави, підготовку юридичних кадрів, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, високу професійну майстерність та з нагоди 60-річчя утворення Інституту[3]
    • IV ступеню (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України[4]
    • V ступеню (11 травня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Україною в розвитку юридичної науки та правових засад державності[5]
  • Орден «За заслуги» III ступеню (14 грудня 2010) — за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, розвиток вітчизняної юридичної науки та багаторічну плідну діяльність[6]
  • Заслужений діяч науки та техніки України (12 грудня 1995) — за вагомий особистий внесок у розвиток юридичної науки, створення національної наукової школи з правових проблем екології та активну участь у державному житті[7]
  • Державна премія України в галузі науки та техніки 2004 року — за багатотомну наукову працю «Юридична енциклопедія» (у складі колективу)[8]
  • Почесна грамота Верховної Ради України
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (6 листопада 2003) — за вагомий особистий внесок у розвиток юридичної науки, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю[9]
  • 14 грудня 2010 року, на честь 75-річчя академіка, нагороджений та відзначений багатьма державними та недержавними преміями та відзнаками.

Перелік праць[ред. | ред. код]

Ю. С. Шемшученко — автор понад 800 наукових праць, у тому числі понад 20 індивідуальних і колективних монографій. Серед них: Організаційно-правові питання охорони навколишнього середовища в СРСР. — К., 1976; Людина, природа, закон. — К., 1983; Местные Советы и охрана окружающей среды. — М., 1988; Правові проблеми екології. — К., 1989; Національна державність союзної республіки. — К., 1991 (у співавт.); Юридична наука і освіта в Україні. — К., 1992 (у співавт.); Національно-державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література.— К., 1999 (у співавт.); Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. — К., 2001 (у співавт.).

За редакцією Ю. С. Шемшученка підготовлена і видана перша в Україні 6-ти томна «Юридична енциклопедія» 1998—2004 роки, що була відзначена Державної премії України в галузі науки та техніки за 2004 р. та 10-ти томна «Антологія української юридичної думки».

Ю. С. Шемшученко був головою Комісії при Президентові України з питань громадянства (1994—2004 рр.); голова редакційної колегії 6-томної «Юридичної енциклопедії» (1998—2004 рр.); перший голова Спілки юристів України (1991 — 1993 рр.); президент Української асоціації політологів (1991 — 1994 рр.); академік-секретар Відділення екологічного та аграрного права Академії правових наук України; головний редактор щорічника наукових праць «Правова держава»; керівник та член багатьох наукових і науково-консультативних рад; ректор (з 1995 р.) Київського університету права НАН України (з 2006 р. — почесний ректор).

Погляди[ред. | ред. код]

Недоліками вітчизняної юридичної освіти Юрій Сергійович вважає широкий підхід до вивчення теорії держави та права. В той час, коли Західна модель базується на більшій спеціалізації адвокатів, суддів, тощо. Аби змінити систему підготовки фахівців юристів, науковець пропонував враховувати всі плюси та мінуси кожної з систем освіти й впроваджував нові ідеї в Київському університеті права.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  3. Указ Президента України від 12 травня 2009 року № 306/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, м. Київ»
  4. Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  5. Указ Президента України від 11 травня 1999 року № 498/99 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
  6. Указ Президента України від 14 грудня 2010 року № 1121/2010 «Про нагородження Ю. Шемшученка орденом "За заслуги"»
  7. Указ Президента України від 12 грудня 1995 року № 1147/95 «Про присвоєння Ю.С. Шемшученку почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України"»
  8. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1458/2004 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  9. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2003 року № 1738 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]