Енциклопедичне видавництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» — установа у сфері наукової, інформаційної та видавничої діяльності, заснована на державній власності й підпорядкована Держкомтелерадіо України. Є правонаступником Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана».

Історія[ред.ред. код]

Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана — видавництво енциклопедичної, довідкової та словникової літератури. Державне підприємство. Діяло в місті Києві з 1989 по 2013.

Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана було наступником видавництв «УРЕ» (19301934) і Головної редакції УРЕ (19571989). Створене 1989 на базі останньої шляхом її реорганізації як видавництво «Українська радянська енциклопедія» імені М.П.Бажана. З 1991 — видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана.

Книговидавнича установа перебувала в системі Державного комітету УРСР у справах видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження (Держкомвидав УРСР) та відомств-наступників (Міністерство преси та інформації України, Держінформ), нині у складі Держкомтелерадіо України.

У структурі видавництва діяла Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України.

Згідно з Указом Президента України від 2 січня 2013 року на базі державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана» та Головної редакції Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана шляхом їх реорганізації має бути створено державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво імені М.П.Бажана».

Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 114 від 1 червня 2013 року створено Державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво» [1] [2].

Споруда[ред.ред. код]

Видавництво знаходилося у Києві в будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 51а. Цей будинок з 1958 року уряд УРСР своїм рішенням передав повністю під Українську радянську енциклопедію (УРЕ). Нині, за словами Юрія Шаповала, цей будинок:

… занепав, перебуває в захаращеному і жахливому стані, не опалюється й поступово руйнується. Ніхто ним за останні 25 років серйозно не опікувався. Крім того, у будинку розміщуються як мінімум три структури, які були туди «заведені» на правах оренди (дві у вигляді журналів, а третя незрозуміло у вигляді чого). Четвертий поверх за Черновецького продали у приватну власність, до того ж частину площі викуплено під магазин «Бомонд».[3]

Керівники[ред.ред. код]

Після виходу на пенсію Юрія Шаповала (2014) обов'язки директора наукової установи виконував В.В.Кривошея [4] (помер у квітні 2015).

З 11 лютого 2015 директор видавництва — Киридон Алла Миколаївна.

Діяльність[ред.ред. код]

З 1989 випущено понад 50 назв видань, серед них:

У серії «Бібліотека Української літературної енциклопедії: вершини письменства» побачили світ книги вибраних творів Миколи Бажана (у 2 т., 2004), Бориса Олійника (у 2 т., 2005), Максима Рильського (у 2 т., 2006), Дмитра Павличка (у 2 т., 2008).

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] Наказ Держкомтелерадіо 01.06.2013 № 114
  2. http://gue.microdb.com/index.php?id=1371666370
  3. dt.ua Сергій Махун. «Юрій Шаповал: "сподіваюся, що ми здолаємо всі труднощі"»
  4. У державних видавництвах, підпорядкованих Держкомтелерадіо, відбулись кадрові зміни (12.02.2015)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Палій Д. Скарбничі світового розуму // Культура і життя. — 2003. — 2 липня
  2. Кіпоренко Микола. Крах. Сторінки з історії престижного видавництва
  3. Черныш Н. И. Украинские энциклопедические издания в системе научных коммуникаций // Научная книга. — 2006. — № 1. — С. 60-61


Сигма Це незавершена стаття про видавництво.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Українські підприємства Це незавершена стаття про українську компанію або підприємство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.