Додо (бейле)
| Додо | |
|---|---|
| маньчжурська: ᡩᠣᡩᠣ | |
 | |
| Народився | 2 квітня 1614 Hetu Ala Cityd, Ляонін, КНР[1] |
| Помер | 29 квітня 1649 (35 років) Пекін, Династія Цін |
| Країна | Династія Цін[2] |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | маньчжурська |
| Титул | Принц Юd |
| Рід | Айсін Ґьоро[d] |
| Батько | Нурхаці |
| Мати | Імератриця Сяолєуd |
| Брати, сестри | Принцеса Дунгоd, Принцеса Нуньцзеd, Мангудзіd, Принцеса Мукушеньd, п'ята дочка Нурхаціd, шоста дочка Нурхаціd, сьома дочка Нурхаціd, Сунгутуd, Хуан Тайцзі, Доргонd, Аджиге, Абатай[d], Дайшаньd, Лаймбуd, Абай[d], Тангудайd, Мангултайd, Табайd, Бабутайd, Дегелейd, Бабухайd, Фіянгуd і Цуєньd |
| Діти | Доербоd, Доні[d][3], Дунгеd, Цаніd, Zhuland і Aixinjueluo Feiyanggud |
Айсіньгіоро Додо (кит. 愛新覺羅 多鐸, 2 квітня 1614 - 29 квітня 1649) - великий маньчжурський полководець, "принц Ю першого рангу" (кит. 和碩豫通親王) ( 1636 - 1649).
Представник маньчжурського ханського роду Айсін Ґьоро. П'ятнадцятий син Нурхаці (1559-1626), засновника маньчжурської династії Цін. Його матір'ю була Сяоле (леді Абахай) (1590-1626), що походила з маньчжурського клану Ула. Рідні брати - принци Доргонь і Аджиге.
В 1620 отримав від свого батька Нурхаці титул «бейле» і став командувачем одного з маньчжурських прапорів.
У 1628 брав участь у військових кампаніях свого старшого брата Абахая проти Чахарського ханства.
У 1629 брав участь у військовому поході Абахая на Мінський Китай.
В 1631 брав участь у новому поході Абахая на Китай.
У 1632 взяв участь в успішному поході Абахая проти Чахарського ханства.
В 1635 призначений командувачем маньчжурської армії у війні з імперією Мін.
В 1636 отримав від свого старшого брата Абахая титул князя Ю, брав участь у військовій кампанії Абахая проти Кореї, де здобув перемогу над корейським військом.
В 1638 посварився з Абахаєм і знижений на посаді.
У 1641 брав участь у битві з китайською армією під Сенґдзіне.
У 1644 брав участь у успішній військовій кампанії свого старшого брата Доргоня проти Китаю. Відзначився у боях проти повстанської армії під командуванням Лі Цзичена. На чолі 20-тисячної армії, що складається з маньчжурів та китайців, Додо розгромив головні сили повстанської армії та вигнав бунтівників із провінції Хенань.
В 1645 командував маньчжурськими військами при завоюванні Китаю.
У 1646 придушив повстання монгольського племені суніт.
В 1647 призначений регентом і співправителем свого брата Доргоня.
У квітні 1649 35-річний Додо помер від віспи в Пекіні. Від десяти дружин він мав вісім синів.
- ↑ https://m.taomingren.com/baike/17259
- ↑ China Biographical Database
- ↑ Xiaomeng L. 爱新觉罗家族史 — 1 — Пекін: China Social Sciences Press, 2015. — С. 84. — ISBN 978-7-5161-5522-6
- Ebrey, Patricia Buckley (1993). Chinese Civilization: A Sourcebook, 2nd Ed. The Free Press. ISBN 9780029087527.
- Lynn A. Struve (1998). Voices from the Ming-Qing Cataclysm: China in Tigers' Jaws. Yale University Press. ISBN 0-300-07553-7.
- Liu Xiaomeng (2006). "Twelve Princes of the Qing Dynasty" 正說清朝十二王. Zhonghua Publishers. ISBN 9787101050790.
- Hummel, Arthur W. Sr., ed. (1943). «Dodo» . Eminent Chinese of the Ch’ing Period. United States Government Printing Office.