Древецький Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Древецький Володимир Володимирович
Науковий ступінь доктор технічних наук

Древецький Володимир Володимирович — доктор технічних наук, професор, віце-президент Інженерної академії України, завідувач кафедри автоматизації, електротехнічних та комп'ютерно-інтегрованих технологій

Освіта і професійний шлях[ред.ред. код]

1971 р. — закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості;

з 1972 по 1975 рік навчався в аспірантурі кафедри автоматизації хіміко-технологічних процесів Львівського політехнічного інституту;

1976 р. — кандидат технічних наук за спеціальністю «Прилади та методи вимірювання механічних величин»;

з 1975 по 2005 рік працював на кафедрі електротехніки та автоматики НУВГП;

1980 рік — доцент кафедри електротехніки та автоматики;

з 2005 по 2008 рік навчався в докторантурі на кафедрі інформаційних технологій Національного авіаційного університету;

2009 р. — доктор технічних наук за спеціальністю «Прилади і методи контролю та визначення складу речовин»;

2009–2011 рр. працював на посаді професора кафедри електротехніки та автоматики НУВГП;

з 2011 року — завідувач кафедри приладобудування, електротехніки та інформаційних технологій.

з 2013 року — завідувач кафедри автоматизації, електротехнічних та комп'ютерно-інтегрованих технологій.

Педагогічна діяльність[ред.ред. код]

викладає дисципліни «Монтаж, налагодження та експлуатація систем автоматизації», «Спеціальні вимірювання і прилади» та «Основи наукових досліджень» для студентів спеціальності «Автоматизоване управління технологічними процесами»; керує дипломним проектуванням спеціалістів, науковими роботами магістрів спеціальності АУТП та аспірантів за спеціальністю «Прилади і методи контролю та визначення складу речовин».

Наукова діяльність

Головний науковий напрямок — розробка методів і приладів для неперервного автоматичного контролю фізико-механічних параметрів ньютонівських та неньютонівських рідин, а також показників якості нафтопродуктів. Автор понад 200 наукових праць, в тому числі 1 монографії, 2 навчальних посібників і 51 авторських свідоцтв та патентів, значна частина яких впроваджена у виробництво. Головні наукові праці присвячені розробці гідродинамічного методу контролю в'язкості, густини і реологічних характеристик рідин та створенню промислових автоматичних аналізаторів вказаних параметрів. Підготував 2 кандидатів технічних наук та 7 магістрів.

Організаційна діяльність

2003 р. — академік Інженерної академії України, голова Рівненського обласного відділення; 2005 р. — віце-президент Інженерної академії України; 2008–2013 рр. — член оргкомітету Міжнародної науково-практичної конференції «Інтегровані інтелектуальні робототехнічні комплекси»; 2009–2010 роки — позаштатний радник Міністра охорони навколишнього природного середовища України; 2010–2013 роки — член робочої групи ОБСЄ, ЮНЕП і ЄЕК ООН по проекту «Зниження вразливості до екстремальних повеней і змін клімату в басейні річки Дністер»; 2010 р. — член керівного комітету «Національного політичного діалогу з інтегрованого управління водними ресурсами в Україні» під егідою ЄЕК ООН і ОБСЄ.

Відзнаки[ред.ред. код]

2007 р. — срібна медаль ім. А. М. Підгорного за значний внесок у розвиток Інженерної академії України; 2008 р. — медаль «За сприяння Збройним Силам України»; 2008 р. — Почесна грамота Національного авіаційного університету; 2009 р. — «Людина року — 2009» НУВГП, занесений на Дошку Пошани; 2010 р. — Почесна грамота Рівненської обласної державної адміністрації; 2010 р. — Подяка ректора НУВГП.

Джерело[ред.ред. код]

Науковці України Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.