Дуополія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дуополія (грец. δύο (два) + грец. πωλεῖν (продавати)) — вид олігополії, ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома виробниками (постачальниками). Через свою простоту це найбільш вивчена форма олігополії.[1]

Економічні моделі[ред. | ред. код]

Існує дві основні моделі дуополії[1]:

  • Дуополія Курно, в якій припускається що два виробники вважатимуть рівень виробництва одне одного незмінними, і прийматимуть свої рішення відповідно.
  • Модель Бертрана, в які при конкуренції, фірми вважають що конкурент не змінить ціну. Коли обидві фірми використовують таку логіку, вони приходять до рівноваги Неша.

Характеристики дуополії[ред. | ред. код]

  1. Наявність лише двох продавців
  2. Взаємозалежність: якщо будь-яка фірма вносить зміни в ціну або рекламну схему, інші фірми також повинні дотримуватися цього, щоб залишатися в конкуренції.
  3. Наявність елементів монополії: доки продукти диференційовані, фірми користуються певною монопольною владою, оскільки кожен продукт матиме певну кількість лояльних клієнтів.
  4. Є дві популярні моделі дуополії, тобто модель Курно і модель Бертрана.

Приклади[ред. | ред. код]

В реальності чисті дуополії майже не існують, але можна знайти приклади квазідуополій (коли існує понад два конкуренти, але всі інші настільки незначні що ними можна знехтувати). Найбільш відомі:

  • Intel та AMD на ринку CPU
  • Nvidia та AMD на ринку GPU
  • Airbus та Boeing на ринку комерційних авіалайнерів
  • Android та iOS на ринку мобільних операційних систем
  • Visa та MasterCard на ринку платіжних карток

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Serrano, R.; Feldman, A. M. (2013). Lesson 13. Duopoly. A Short Course in Intermediate Microeconomics with Calculus. Cambridge: Cambridge University Press. Архів оригіналу за 7 серпня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.