Дуополія
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Дуополія (грец. δύο (два) + грец. πωλεῖν (продавати)) — вид олігополії, ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома виробниками (постачальниками). Через свою простоту це найбільш вивчена форма олігополії.[1]
Економічні моделі[ред. | ред. код]
Існує дві основні моделі дуополії[1]:
- Дуополія Курно, в якій припускається що два виробники вважатимуть рівень виробництва одне одного незмінними, і прийматимуть свої рішення відповідно.
- Модель Бертрана, в які при конкуренції, фірми вважають що конкурент не змінить ціну. Коли обидві фірми використовують таку логіку, вони приходять до рівноваги Неша.
Характеристики дуополії[ред. | ред. код]
- Наявність лише двох продавців
- Взаємозалежність: якщо будь-яка фірма вносить зміни в ціну або рекламну схему, інші фірми також повинні дотримуватися цього, щоб залишатися в конкуренції.
- Наявність елементів монополії: доки продукти диференційовані, фірми користуються певною монопольною владою, оскільки кожен продукт матиме певну кількість лояльних клієнтів.
- Є дві популярні моделі дуополії, тобто модель Курно і модель Бертрана.
Приклади[ред. | ред. код]
В реальності чисті дуополії майже не існують, але можна знайти приклади квазідуополій (коли існує понад два конкуренти, але всі інші настільки незначні що ними можна знехтувати). Найбільш відомі:
- Intel та AMD на ринку CPU
- Nvidia та AMD на ринку GPU
- Airbus та Boeing на ринку комерційних авіалайнерів
- Android та iOS на ринку мобільних операційних систем
- [[Visa] та MasterCard на ринку платіжних карток
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Serrano, R.; Feldman, A. M. (2013). Lesson 13. Duopoly. A Short Course in Intermediate Microeconomics with Calculus (PDF). Cambridge: Cambridge University Press. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |