Подільник напруги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поді́льник напру́ги — лінійна електронна схема, напруга на виході якої (Vout) складає частину напруги на вході (Vin). Найпростіший дільник напруги складається з двох послідовно увімкнених резисторів.

Дільник напруги на резисторах[ред. | ред. код]

Схема найпростішого дільника напруги на резисторах.

Згідно із Законом Ома зв'язок між вхідною і вихідною напругою, визначається за формулою:


Доведення:


Передавальна функція цієї схеми:

Застосування[ред. | ред. код]

Подільники напруги використовуються для регулювання рівня сигналу, для зміщення активних пристроїв в підсилювачах, і для вимірювання напруги. Вимірювальні мости і мультиметри мають у своєму складі дільники напруги.

Потенціометри, які є змінними дільниками струму, використовуються у різноманітних приладах, зокрема у аудіосистемах та радіоприймачах для регулювання гучності. Дільники напруги також можуть бути використані у мікроконтролерних схемах для вимірювання опору давача.[1]

Подільник напруги зі стабілізованою напругою на виході (параметричний стабілізатор).

Дільник напруги можна використовувати для стабілізації вихідної напруги, якщо як нижнє плече дільника, використовувати стабілітрон. Вихідна напруга у цьому випадку буде рівна напрузі стабілізації стабілітрона.

Дільники напруги широко використовується як атенюатори на низьких частотах.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. A very quick and dirty introduction to Sensors, Microcontrollers, and Electronics. Архів оригіналу за 8 лютого 2014. Процитовано 19 травня 2014.