Дім Тельє (новела)
| Автор | Гі де Мопассан |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. La Maison Tellier |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Серія | La Maison Tellier (book)d |
| Жанр | новела |
| Місце | Париж |
| Укр. видавництво | Дніпро |
| Видано | січень 1881 |
| Перекладач(і) | Петро Чикаленко |
| Тип носія | на папері |
| Попередній твір | Пампушка |
| Наступний твір | Могильниці |
«Дім Тельє́»[1] (фр. La Maison Tellier) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана в 1881 році. Сюжет твору розповідає про гурт повій, які відвідують перше причастя племінниці їхньої сутенерки, пані Тельє.
Історія[ред. | ред. код]
У 1980 році Гі де Мопассан став відомим завдяки новелі «Пампушка», яку високо оцінили літературні критики та колеги. У спробі закріпити успіх письменник став далі розвивати тему психології жінок із соціального дна. Для цього він використав історичний матеріал. Заклад пані Тельє дійсно існував в Руані — рідному місті письменника. А описана в новелі церемонія першого причастя відбулася в містечку Буї-Гійом поблизу Руана[2].
Гі де Мопассан завершив написання «Дому Тельє» в січні 1881 року. Сам автор ставив його вище за свій попередній гучний успіх, оскільки в листі до матері писав:
|
Я майже завершив новелу про публічних жінок на першому причасті. Думаю, це щонайменше дорівнює «Пампушці», якщо не перевершує її[2] | 
|
Однак в історії літератури «Пампушка» залишилась як найвідоміший малий твір письменника, а новела «Дім Тельє» стала другою за популярністю серед творів Гі де Мопассана, присвячених темі проституції. Вперше ця новела була видана у травні 1881 року в однойменній збірці, присвяченій другу автора — російському письменникові Івану Тургенєву[2]. Показово, що збірка, подарована Тургенєвим російському класику Льву Толстому, не отримала з боку останнього високої оцінки, однак Толстой схвально відгукнувся саме про цю новелу:
|
|
По першому ж оповіданню «Maison Tellier», не дивлячись на непристойний і мізерний сюжет оповідання, я не міг не побачити в авторі те, що називають талантом[3] |
|
У лютому 1889 року новелу «Дім Тельє» надрукували в літературному оглядачі «La Lanterne», а в жовтні 1892-го — в газеті «Gil Blas». Пізніше її неодноразово перевидавали і перекладали різними мовами. Перший український переклад належить перу Петра Чикаленка, він побачив світ у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана, виданому видавництвом «Дніпро»[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
Пані Тельє — колишня селянка, що отримала в спадок від дядька «заклад», в якому працювали повії. Пані Тельє не розгубилася і швидко оволоділа новою посадою сутенерки. З дівчатами вона підтримує демократичні відносини, а з боку клієнтів користується щирою повагою. Але цього разу дім Тельє закритий через непередбачувані обставини — всі працівниці поїхали в гості до племінниці господині, яка завтра має вперше в житті прийняти причастя. В поїзді повії шокують подружжя статечних пасажирів непристойними розвагами, але по прибутті в село ведуть себе стримано. Вони приємно вражають своїм виглядом затурканих селян, які навіть не здогадуються, хто ці розкішно вдягнені панянки. У церкві непристойні жінки створюють почесний почет для маленької причасниці. Розчулені проповіддю священника вони одна за одною починають рюмсати, згадуючи власне невинне дитинство. Їхні емоції передаються сусідам і ось уже вся церква плаче. Священник зворушений і вдячний. Наступного дня повії повертаються додому, до них приходять постійні клієнти, але з нагоди свята першого причастя з них не беруть гроші за обслуговування[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 1.
- ↑ а б в Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 785—786.(рос.)
- ↑ Л. Толстой Полное собрание сочинений. — Т. 30. — М., 1951. — С. 4.(рос.)
- ↑ Заведение Телье / Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 541—566.(рос.)
