Перейти до вмісту

Дім Тельє (новела)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Дім Тельє»
АвторГі де Мопассан
Назва мовою оригіналуфр. La Maison Tellier
КраїнаФранція
Мовафранцузька
СеріяLa Maison Tellier (book)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрновела
МісцеПариж
Виданосічень 1881
Тип носіяна папері
Попередній твірПампушка
Наступний твірМогильниці
У «Гутенберзі»11596
Видання українською
Перекладач(і)Петро Чикаленко
ВидавництвоДніпро

«Дім Тельє́»[1] (фр. La Maison Tellier) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана в 1881 році. Сюжет твору розповідає про гурт повій, які відвідують перше причастя племінниці їхньої сутенерки, пані Тельє.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1980 році Гі де Мопассан став відомим завдяки новелі «Пампушка», яку високо оцінили літературні критики та колеги. У спробі закріпити успіх письменник став далі розвивати тему психології жінок із соціального дна. Для цього він використав історичний матеріал. Заклад пані Тельє дійсно існував в Руані — рідному місті письменника. А описана в новелі церемонія першого причастя відбулася в містечку Буї-Гійом поблизу Руана[2].

Гі де Мопассан завершив написання «Дому Тельє» в січні 1881 року. Сам автор ставив його вище за свій попередній гучний успіх, оскільки в листі до матері писав:

Я майже завершив новелу про публічних жінок на першому причасті. Думаю, це щонайменше дорівнює «Пампушці», якщо не перевершує її[2]

Однак в історії літератури «Пампушка» залишилась як найвідоміший малий твір письменника, а новела «Дім Тельє» стала другою за популярністю серед творів Гі де Мопассана, присвячених темі проституції. Вперше ця новела була видана у травні 1881 року в однойменній збірці, присвяченій другу автора — російському письменникові Івану Тургенєву[2]. Показово, що збірка, подарована Тургенєвим російському класику Льву Толстому, не отримала з боку останнього високої оцінки, однак Толстой схвально відгукнувся саме про цю новелу:

По першому ж оповіданню «Maison Tellier», не дивлячись на непристойний і мізерний сюжет оповідання, я не міг не побачити в авторі те, що називають талантом[3]

У лютому 1889 року новелу «Дім Тельє» надрукували в літературному оглядачі «La Lanterne», а в жовтні 1892-го — в газеті «Gil Blas». Пізніше її неодноразово перевидавали і перекладали різними мовами. Перший український переклад належить перу Петра Чикаленка, він побачив світ у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана, виданому видавництвом «Дніпро»[1].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Пані Тельє — колишня селянка, що отримала в спадок від дядька «заклад», в якому працювали повії. Пані Тельє не розгубилася і швидко оволоділа новою посадою сутенерки. З дівчатами вона підтримує демократичні відносини, а з боку клієнтів користується щирою повагою. Але цього разу дім Тельє закритий через непередбачувані обставини — всі працівниці поїхали в гості до племінниці господині, яка завтра має вперше в житті прийняти причастя. В поїзді повії шокують подружжя статечних пасажирів непристойними розвагами, але по прибутті в село ведуть себе стримано. Вони приємно вражають своїм виглядом затурканих селян, які навіть не здогадуються, хто ці розкішно вдягнені панянки. У церкві непристойні жінки створюють почесний почет для маленької причасниці. Розчулені проповіддю священника вони одна за одною починають рюмсати, згадуючи власне невинне дитинство. Їхні емоції передаються сусідам і ось уже вся церква плаче. Священник зворушений і вдячний. Наступного дня повії повертаються додому, до них приходять постійні клієнти, але з нагоди свята першого причастя з них не беруть гроші за обслуговування[4].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 1.
  2. а б в Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 785—786.(рос.)
  3. Л. Толстой Полное собрание сочинений. — Т. 30. — М., 1951. — С. 4.(рос.)
  4. Заведение Телье / Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 541—566.(рос.)