Еді Андрадіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Еді Андрадіна
Еді Андрадіна
Еді Андрадіна
Особисті дані
Повне ім'я Еді Карло Діас Маркал
Народження 13 вересня 1974(1974-09-13) (49 років)
  Андрадіна, Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 177 см
Вага 79 кг
Громадянство Бразилія Бразилія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
Бразилія «Мацубара» (Камбара)
Бразилія «Мірассол»
Бразилія «Сантус»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992—1993 Бразилія «Сантус Б» 14 (0)
1993—1994 Бразилія «Можі-Мірін» 0 (0)
1994—1996 Бразилія «Мацубара» ? (?)
1996—1997 Бразилія «Сантус» 14 (1)
1998—1999 Росія «Арсенал» (Т) 78 (45)
2000 Японія «Ґамба Осака» 14 (3)
2000 Японія «Ойта Трініта» 20 (13)
2001 Бразилія «Гама» 0 (0)
2001 Японія «Альбірекс Ніїґата» 18 (6)
2002—2003 Японія «Ойта Трініта» 54 (24)
2003 Японія «Хоккайдо Консадолє Саппоро» 25 (8)
2004 Бразилія «Санту-Андре» 1 (0)
2005 Бразилія «Португеза Сантіста» 0 (0)
2005—2007 Польща «Погонь» (Щ) 70 (22)
2007—2011 Польща «Корона» (К) 114 (29)
2011—2013 Польща «Погонь» (Щ) 64 (15)
2015—2016 Польща «Мева Реско» 18 (16)
2017 Польща «Хемік» (Поліце) 0 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2018—2019
2022—2023 		Польща П'яст (Зміґруд)
Польща КП Пілья

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Еді Карло Діас Маркал[1][2] або просто Еді Андрадіна (порт.-браз. Edi Carlo Dias Marçal / Edi Andradina; нар. 13 вересня 1974, Андрадіна, Сан-Паулу, Бразилія) — бразильський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У 6-річному віці почав тренуватися у футбольній школі рідного міста. Через вісім років його помітили скаути клубу «Мацубара» (Камбара). Через два роки його батько підписав за нього свій перший професійний контракт з вище вказаним клубом. Саме тоді Еді отримав прізвисько Андрадіна за місцем народження, яке йому дав місцевий тренер юніорів[3]. У 15 років уперше вийшов на поле у складі команди свого міста і після тієї гри був проданий. Переїхав до штату Парана, де почав грати у головному дивізіоні чемпіонату. Змінив декілька команд, Андрадіна у травні 1996 року підписав контракт із клубом «Сантус». Єдиний м'яч у складі клубу відзначився 19 жовтня 1996 року у матчі з «Фламенгу» (1:2).

У 1998 році приєднався до тульського «Арсеналу». Вартість трансферу — 300 000 доларів[4]. Дебютував за нову команду 29 березня в матчі проти «Нафтохіміка» (Нижньокамськ), в якому на 89-й хвилині відзначився голом з пенальті, забезпечивши своїй команді перемогу з рахунком 2:1. У сезоні 1998 року відзначився 27-ма голами і став найкращим бомбардиром Першої ліги Росії[5]. У наступному розіграші знову показав високу результативність – з 18 голами посів третє місце в заліку бомбардирів[6]. У 2000–2003 роках (з невеликою перервою в 2001 році, коли виступав за «Гаму») був гравцем японських клубів, серед яких: «Ґамба Осака» та «Ойта Трініта», з якими піднявся до Джей-ліги в 2002 році.

У 2004–2005 роках виступав за бразильські клуби, серед яких — «Санту-Андре». В одному зі своїх пізніших інтерв'ю він зізнався, що йому було важко знову звикнути до бразильського способу життя. Перед початком весняної частини сезону 2004/05 років став гравцем щецинської «Погоні»[7]. Дебютував у Екстраклясі 11 березня в матчі проти варшавської «Легії»[8], а 7 травня відзначився своїм першим голом у переможному (2:0) матчі проти «Вісли» (Плоцьк)[9]. Протягом наступних сезонів став гравцем основи «Погоні», її найкращим бомбардиром і лідером. У червні 2006 року його контракт був розірваний, але наступного місяця Андрадіна знову став гравцем щецинського клубу[10]. У сезоні 2006/07 років знову був наступальною силою «Погоні», і його хороша форма сприяв тому, що в грудні 2006 року тижневик «Piłka Nożna» вибрав його до «одинадцяти іноземців помаранчевої Екстракласи»[11].

4 червня 2007 року підписав 2-річний контракт з «Короною» (Кельце)[12], незважаючи на інтерес з боку ГКС (Белхатів)[13]. Дебютував за кельцинський клуб 28 липня в матчі проти ГКС (Белхатів), а своїм першим голом за нову команду відзначився 3 серпня в матчі проти познанського «Леха», завдяки чому допоміг «Короні» виграти з рахунком 1:0[14]. У 2007–2011 роках був основним гравцем і найкращим бомбардиром «Корони», а також її капітаном[15]. 5 березня 2011 року в матчі проти «Відзева» (Лодзь) забив свій 41-й м'яч у вищій лізі Польщі. Таким чином він став найрезультативнішим легіонером в історії вище вказаного турніру – випередив серба Станко Світлицю (40 голів)[16]. Окрім цього, 11 березня 2008 року зіграв за збірну «Іноземних зірок» помаранчевої Екстракляси в матчі проти збірної Польщі — на початку другого тайму замінив Едсона[17].

24 травня 2011 Андрадіна оголосив, що не буде продовжувати контракт з «Короною», який закінчився в червні. Своє рішення він пояснив так: «Я більше не можу віддаватися цій команді, пора звільнити місце молодшим»[18]. 30 травня став гравцем щецинської «Погоні», підписавши з нею дворічний контракт[19][20]. У його контракті був пункт про те, що після завершення футбольної кар'єри Еді працюватиме «пошуковцем талантів» у щецинському клубі. У сезоні 2011/12 років залишався основним гравцем своєї команди — у першій лізі відзначився 11-ма м'ячами (у тому числі два голи у матчі проти «Руху» (Радзьонкув) (5:1) та матчі проти «Богданки» (Ленчно) (4:0)) і зробив 14 результативних передач (найбільше в лізі), сприяючи виходу «Погоні» до Екстракляси[21].

У 2013 році команда і гравець вирішили продовжити контракт ще на рік, плануючи, що це буде останній професійний сезон у кар'єрі Андрадіни. Незважаючи на це, 13 листопада 2013 року Еді офіційно завершив кар'єру, і «Погонь» вирішив залишити за футболістом 5-й номер.

У січні 2015 року вирішив відновити футбольну кар'єру, але лише на аматорському рівні. Він підписав контракт із Меві Реско, який виступає в окружній лізі[22].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри футболіста протягом 7 місяців працював другим тренером резервної команди «Погоні» (де-факто молодіжної команди). Після закінчення сезону 2014 року змінив Славоміра Рафаловича на посаді голови фінансового директора в тренерському штабі «Погоні»[23]. У листопаді того ж року повернувся на попередню посаду[24]. У березні 2021 року став помічником тренера третьолігової резервної команди «Погонь» (Щецин)[25]. В академії Pogoń Szczecin він бере участь у проекті розвитку молодих нападників[26]. З лютого 2022 року тренер клубу окружної ліги «КП Піла»[27].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Бразилії у нього була дружина, яка народила двох синів: Віттора та Луїса Енріке. У нього є третій син, Еді молодший. У червні-липні 2011 року одружився на Кіпрі з Магдаленою Черняк, з якою познайомився два роки тому на весіллі її двоюрідного брата Радослава Цежняка. Церемонія відбулася на одному з кіпрських пляжів[28].

Батько Еді працював водієм автобуса на міжміських лініях. Сам Еді вважає, що якби не став футболістом, то був би водієм автобуса, як і його батько. Має посвідчення водія автобуса. Повернувшись на батьківщину у 2004 році, він почав інвестувати і купив землю та стада корів. Вирішивши назавжди переъхати до Польщі, він продав корів.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клубні виступи Ліга Кубок Кубок ліги Загалом
Сезон Клуб Ліга Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Японія Ліга Кубок Імператора Японії Кубок Джей-ліги Загалом
2000 «Ґамба Осака» Джей-ліга 1 12 3 0 0 2 0 14 3
2000 «Ойта Трініта» Джей-ліга 2 17 9 3 4 0 0 20 13
2001 «Альбірекс Ніїґата» Джей-ліга 2 18 6 0 0 0 0 18 6
2002 «Ойта Трініта» Джей-ліга 2 39 18 2 4 - 41 22
2003 Джей-ліга 1 10 0 0 0 3 2 13 2
2003 «Хоккайдо Консадолє Саппоро» Джей-ліга 2 22 6 3 2 0 0 25 8
Загалом 118 42 8 10 5 2 131 54
Клуб Сезон Ліга Ліга Кубок Польщі Кубок Екстракляси Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Погонь» (Щецин) 2004/05 I ліга 10 5 2 0 – – 12 5
2005/06 I ліга 30 10 4 0 – 1 0 35 10
2006/07 I ліга 30 7 2 0 5 0 – 37 7
«Корона» (Кельці) 2007/08 I ліга 28 10 2 0 1 0 – 31 10
2008/09 I ліга 31 10 0 0 – – 31 10
2009/10 Екстракляса 26 6 1 0 – – 27 6
2010/11 Екстракляса 29 3 1 0 – – 30 3
«Погонь» (Щецин) 2011/12 I ліга 31 11 0 0 – – 31 11
2012/13 Екстракляса 28 4 0 0 – – 28 4
2013/14 Екстракляса 5 0 1 0 – – 6 0
Загалом у «Погоні» 134 37 9 0 5 0 1 0 149 37
Загалом у «Короні» 114 29 4 0 1 0 0 0 119 29
Усього за кар'єру 248 66 13 0 6 0 1 0 268 66

Досягнення[ред. | ред. код]

Індивідуальні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Maurycy Brzykcy. Brazylijczyk, którego uwielbiają kibice. Moje Miasto. Процитовано 1 січня 2014.
  2. ↑ Dorota Kułaga. Edi Carlo Dias Marçal. Echo Dnia. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 9 листопада 2023.
  3. ↑ Marcin Gigiel. Edi Andradina: Żałuję tylko, że do Polski nie przyjechałem wcześniej. Gazeta.pl. Процитовано 14 листопада 2013.
  4. ↑ Рейтинг Sports.ru: важнейшие легионеры чемпионатов России. 50-41 — Футбол — Sports.ru. Архів оригіналу за 28 квітня 2009. Процитовано 5 травня 2009.
  5. ↑ а б Russia 1998 (англ.). rsssf.com. Процитовано 22 серпня 2011.
  6. ↑ Russia 1999 (англ.). rsssf.com. Процитовано 22 серпня 2011.
  7. ↑ Edi piłkarzem Pogoni. 90minut.pl. Процитовано 24 серпня 2011.
  8. ↑ Legia Warszawa 3-0 Pogoń Szczecin. 90minut.pl. Процитовано 5 липня 2014.
  9. ↑ Pogoń Szczecin 2-0 Wisła Płock. 90minut.pl. Процитовано 5 липня 2014.
  10. ↑ Andradina wraca do Pogoni Szczecin. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  11. ↑ а б Edi Andradina w jedenastce obcokrajowców. pogon.v.pl. Архів оригіналу за 22 lutego 2014. Процитовано 23 серпня 2011.
  12. ↑ Andradina podpisał kontrakt z Koroną. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  13. ↑ Andradina będzie występował w Koronie. 90minut.pl. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 22 серпня 2011.
  14. ↑ Andradina → sezon 2007/08. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  15. ↑ Obrigado, Edi. Legenda odchodzi. gazeta.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  16. ↑ Historia kołem się toczy?. korona-kielce.pl. Архів оригіналу за 16 marca 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  17. ↑ Obcokrajowcy lepsi od kadrowiczów. 90minut.pl. Процитовано 31 березня 2011.
  18. ↑ Andradina odchodzi z Korony. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  19. ↑ Andradina piłkarzem Pogoni. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  20. ↑ Sasal i Edi Andradina w Pogoni Szczecin [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.] 30.05.2011, sports.pl
  21. ↑ I liga, 34 kolejka – 27 maja. „Piłka Nożna”. 22, s. 42, 29 maja 2012. Warszawa: Profus Management.
  22. ↑ Edi w Mewie Resko. Ligowiec.net. 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  23. ↑ Edi zastąpi Sławomira Rafałowicza. DumaPomorza.pl. 23 червня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
  24. ↑ Zmiana w sztabie szkoleniowym piłkarzy Pogoni Szczecin. Radio Szczecin. 19 листопада 2014. Процитовано 19 січня 2015.
  25. ↑ Edi Andradina wrócił do klubu. transfery.info. 22 березня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  26. ↑ Rak zabrał mu ojca i brata. W Polsce, gdzie Edi przecierał szlaki, choroba dopadła i syna (пол.). Przegląd Sportowy Onet. Процитовано 25 вересня 2022.
  27. ↑ Edi Andradina, który grał w piłkarskiej ekstraklasie, został trenerem występującego w okręgówce KP Piła. Polskie Radio Koszalin. 19.02.2022. Процитовано 15 квітня 2022.
  28. ↑ Dorota Kułaga. Edi Andradina wziął ślub na Cyprze. Echo Dnia. Процитовано 26 липня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еді_Андрадіна&oldid=41148299