Екологічний каталіз
Екологічний каталіз — розділ науки про каталіз, що вивчає закономірності реакцій каталітичного перетворення речовин, які можуть бути використані для вирішення технологічних питань охорони навколишнього середовища.
Екологічний каталіз — науковий напрямок, пов'язаний із практичним використанням каталізу з метою охорони навколишнього середовища від забруднень. Найважливішими складовими процесів екологічного каталізу, спрямованими на захист навколишнього середовища, є принципово безвідхідні технології, а також методи очистки атмосферного повітря, стічних вод та ґрунту від шкідливих забруднень. Процеси екологічного каталізу можна розділити на три групи:
- До першої групи відносяться процеси каталітичного очишення газових викидів в атмосферу з метою захисту повітряного басейну від забруднень токсичними речовинами.
- До другої групи відносяться процеси очищення стічних вод з метою захисту водного басейну.
- До третьої групи відносяться процеси створення безвідхідних і маловідходних хімічних технологій.
Для більшості процесів першої й другої груп характерне перетворення токсичних речовин, що видаляються, у нешкідливі сполуки. Оптимальними є процеси їх перетворення в цінні продукти. Найбільш радикальним вирішенням технологічних аспектів охорони навколишнього середовища є використання безвідхідних, екологічно чистих технологій. У створенні безвідхідних каталітичних процесів велике значення має розробка й використання високоселективних каталізаторів, що підвищує вихід цільових продуктів і зменшує відходи, а також поліфункціональних каталізаторів, які дозволяють значно спрощувати й інтенсифікувати промислові технології.
Проблеми, які покликаний вирішувати екологічний каталіз, принципово відрізняються від завдань, що стоять перед технічним (продукуючим) каталізом. Відповідно до цього, значною мірою різняться й процеси, що використовуються в цих галузях. У технічному каталізі застосовуються різні реакції як окисно-відновного, так і кислотно-основного типу. На відміну від цього, екологічний каталіз газофазних реакцій використовує, головним чином, обмежене коло перетворень токсичних речовин. Це в основному газоподібні реакції: окислювання киснем, іноді озоном, рідше — реакції відновлення і набагато рідше — розкладу. При цьому використовуються такі перетворення речовин, які ведуть до утворення нешкідливих або цінних продуктів.
Розробки в області екологічного каталізу часто здійснюються при використанні методів нетрадиційного каталізу. Створені нетрадиційні методи здійснення гетерогенно-каталітичних процесів, основані на нагріванні безпосередньо каталізатора, а не всього об'єму газу, що очищується. Термін «екологічний каталіз» запропоновано 1980 року членом-кореспондентом НАН України В. М. Власенком. В 1981—2000 роках в Інституті фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України працював очолюваний ним відділ екологічного каталізу — перший в Україні й у світі науковий підрозділ з такою назвою. Наразі[коли?] термін є загальновизнаним у світовій практиці (англ. environmental catalysis) як розділ хімічної науки.
Література[ред. | ред. код]
- Власенко В. М. Экологический катализ. / Киев: Наук. думка, 2010. — 237 с.;
- Власенко В. М. Физико-химические основы экологического катализа газофазных реакций // Теорет. и эксперим. химия. — 1993. — № 6. — С. 482—500.
- Власенко В. М. Особенности нетрадиционного катализа. // Тези доп. симпозіуму «Сучасні проблеми каталізу». — Донецьк, 2000. — С. 51.
- Власенко В. М., Вольфсон В. Я. Об особенностях «экологического» катализа.// В кн.: XIII Укр. респ. конф. по физ. химии. Одесса, 1980 — с. 69;
- Власенко В. М., Вольфсон В. Я. Особенности экологического катализа.// В сб.: Катализ и катализаторы. — 1982. — вып. 20. — С. 3-6.
- Janssen, F.J.J. G. Santen R.A. Environmental Catalysis / Imperial College Press, 1999. — 369 р.
- Environmental Catalysis, Editors: G. Ertl, H. Knözinger, J. Weitkamp / Wiley, 1999. — 248 р.
- Grassian V.H. Environmental Catalysis, CRC Press, 2005—701 р.
Посилання[ред. | ред. код]
- 90-річчя члена-кореспондента НАН України В. М. ВЛАСЕНКА // Вісн. НАН України, 2011, № 9, с.72-73. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vnanu_2011_9_17.pdf
- Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України www.inphyschem-nas.kiev.ua