Еллі Байнгорн
Еллі Байнгорн | |||
---|---|---|---|
Elly Rosemeyer-Beinhorn | |||
![]() | |||
Ім'я при народженні | Еллі Марія Фріда | ||
Народилася |
30 травня 1907 Ганновер | ||
Померла |
28 листопада 2007 (100 років) Оттобрунн | ||
Поховання | Waldfriedhof Dahlemd | ||
Країна |
![]() ![]() | ||
Діяльність | льотчиця | ||
Галузь | авіація[1] | ||
Знання мов | німецька[1] | ||
Членство | Q1031311? | ||
Батько | Генрі Байнгорн | ||
Мати | Августа Бойт | ||
У шлюбі з |
1) Бернд Роземейєр 2) Карл Віттман | ||
Діти |
Від першого шлюбу: Бернд-молодший Від другого шлюбу: Стефанія | ||
Автограф |
![]() | ||
Нагороди |
| ||
IMDb | ID 2628371 | ||
Еллі Марія Фріда Роземаєр-Байнгорн (нім. Elly Maria Frida Rosemeyer-Beinhorn; 30 травня 1907, Ганновер — 28 листопада 2007, Оттобрунн) — німецька льотчиця, дуже відома у 30-х.
Еллі Байнгорн народилась 30 травня 1907 року в Ганновері єдиною дитиною в родині бізнесмена Генрі Байнгорна та Августи Бойт. Батько тримав у Ганновері магазин капелюхів. Дитинство дівчинки пройшло у районі, населеному представниками середнього класу. Відвідувала міську школу для дівчаток, а згодом — ліцей Шиллера, який кинула не закінчивши.
Восени 1928 року потрапила на лекцію німецького авіатора Германа Кьоля, що у квітні того року з бароном Ґюнтером фон Гюнефельдом, здійснив переліт через Північну Атлантику Європа—США. Наступного дня Байнгорн пішла до ганноверського аероклубу з проханням зарахувати її в штат студентів, проте президент аероклубу відмовив, не вірячи в успіх жінок-льотчиць.
Байнгорн поїхала на навчання до Берліна. Вона заплатила внесок із 2000 марок із власних накопичень, бо батьки прагнень доньки не підтримували. Оселилася в кімнаті у Шпандау. Льотну підготовку проходила в аеропорту Берлін-Штаакен. Її інструктором був Отто Томсен, що також викладав Ганні Райч та Вернеру фон Брауну. За штурвал літака Еллі Байнгорн вперше сіла 2 листопада 1928 року, її перший самостійний політ відбувся за кілька тижнів. 4 червня 1929 року вона отримала сертифікат про закінчення навчання.
Її пристрастю стали тривалі перельоти. У 1931 році вона вилетіла до Західної Африки у Португальську Гвінею, щоб приєднатися до наукової експедиції. На зворотньому шляху відмовив двигун, і Байнгорн пішла на вимушену посадку в Сахарі. За допомогою кочівників-туарегів вона приєдналася до каравану верблюдів у Тімбукту. Потім повернулася на місце аварії для ремонту деталей літака. Французька влада прислала Байнгорн на допомогу двомісний військовий літак, що і забрав її.
Наступний переліт здійснила до Австралії, ставши другою жінкою-льотчицею, після Емі Джонсон, що дісталася цього континенту з Європи, пілотуючи літак самостійно. Через певний час політ був відновлений уздовж західного узбережжя Південної Америки.
Також Байнгорн писала статті та продавала фотографії, зроблені під час подорожей.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bf/Bundesarchiv_Bild_183-2007-1205-500%2C_Bernd_Rosemeyer%2C_Elly_Beinhorn%2C_Ferdinand_Porsche.jpg/200px-Bundesarchiv_Bild_183-2007-1205-500%2C_Bernd_Rosemeyer%2C_Elly_Beinhorn%2C_Ferdinand_Porsche.jpg)
29 вересня 1929 року була запрошена Auto Union у Брно на гран-прі Чехословаччини, де нагороджувала переможця, Бернда Роземаєра. 13 липня 1936 р. одружилася з ним. У листопаді 1937 року народила сина Бернда-молодшого. Проте чоловік за кілька тижнів загинув, намагаючись перевершити швидкісне досягнення Рудольфа Караччіоли.
У 1941 році пошлюбила доктора Карла Віттмана і народила доньку Стефанію.
1979 року у віці 72 років здала свою пілотську ліцензію.
Останні роки життя провела в Оттобрунні, поблизу Мюнхена. Син, лікар-ортопед, жив поблизу й у 1968 році одружився з графинею Мікаелою Кастелл-Рюденхаузенською.
Померла Еллі Байнгорн 28 листопада 2007 року у віці 100 років.
- Christoph Frilling: Elly Beinhorn und Bernd Rosemeyer — kleiner Grenzverkehr zwischen Resistenz und Kumpanei im Nationalsozialismus. Studien zu Habitus und Sprache prominenter Mitläufer. Peter Lang Verlag, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-631-58836-9.
- Christoph Frilling: Die Pilotin und der Rennfahrer — Elly Beinhorn und Bernd Rosemeyer auf Gratwanderung im Nationalsozialismus. Verlag W. Dietrich, 2009, ISBN 978-3-933500-10-6.
- Laurence Arthur Rickels: Into Africa. In: Nazi Psychoanalysis — Vol. 2. University of Minnesota Press, Minneapolis 2002, ISBN 978-0-8166-3698-3, стор. 82-87.
- Anne Commire: Beinhorn, Elly (1907−). In: Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Gale, 2000, ISBN 978-0-7876-4061-3.
- Svoboda Dimitrova-Moeck: Women travel abroad 1925–1932 : Maria Leitner, Erika Mann, Marieluise Fleisser, and Elly Beinhorn: women's travel writing from the Weimar Republic. Weidler, Berlin 2009, ISBN 978-3-89693-534-2, стор. 209–243.
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еллі Байнгорн |
- Еллі Байнгорн-Роземейєр [Архівовано 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Еллі Байнгорн-Роземейєр. До 100-річного ювілею (англ.)
|