Еманація (філософія)
Емана́ція — у філософії концептуальний термін, що означає створення Універсуму (Всесвіту) шляхом витікання (появи) його з першопочатку, Єдиного Божества.
Еманація (лат. emanatio — витікання) — у вченні неоплатоніків «випромінювання» вищими формами буття нижчих.
Література і джерела[ред. | ред. код]
- Еманація // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Прокл. Первоосновы теологии. М.: Прогресс, 1993
- Лосев А. Ф.. Миф, число, сущность. М.: Мысль, 1994
- Асмус В. Ф., Античная философия, М., Высшая школа, 1998.
- Neoplatonism and Emanationism Many articles on Emanationism
- Emanation and Ascent in Hermetic Kabbalah [Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.] 1.4 Mbyte PDF — Colin Low 2004. Presentation and notes on emanation and the roots of Hermetic Kabbalah
- Emanationism [Архівовано 9 березня 2009 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Еманація // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Еманація // Українська Релігієзнавча Енциклопедія