Еніветок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Еніветок (марш. Ānewetak) — атол у Тихому океані у складі ланцюга Ралік (Маршаллові Острови). Його територія складається з 44 маленьких острівців,[1] площею 5, 85 км2, що оточує лагуну площею 510 км2. Населення 664 осіб (2011 рік).

Назва[ред.ред. код]

Американський уряд називав атол «Eniwetok» до 1974 року, коли він змінив його офіційну вимову і написання на «Enewetak» (поряд з іншими назвами Маршаллових Островів), щоб більш точно відобразити їх вимову місцевим населенням.

Географія[ред.ред. код]

Найбільші острови атолу:

Історія[ред.ред. код]

Вид атолу Еніветок
Карта атолу Еніветок

Номінально іспанська колонія, Еніветок не був відомий європейцям до відвідування його в 1794 році британським кораблем «Walpole». Атол був відвіданий всього близько дюжини разів до заснування німецької колонії Маршаллових Островів в 1885 році. Був частиною німецької колонії Німецька Нова Гвінея. Разом з іншою частиною Маршаллів, Еніветок захопила Японія у 1914 році, і він був переданий їй за мандатом Лігою Націй у 1920 році.

Японці приділяли дуже мало уваги атолу до Другої світової війни. В листопаді 1942 року вони збудували аеродром на острові Енгебі, який використовувався для авіарейсів на Каролінські острови і решту Маршаллів. Коли острови Гілберта були захоплені армією США, японські частини у складі 1-ї Десантної бригади 4 січня 1944 року прибули, щоб захистити атол. Вони були не в змозі закінчити зміцнення атолу перед лютневим вторгненням армії США, яка захопила всі острівці через тиждень.

Після війни жителі були виселені з атола, часто насильно, і він став використовуватися для ядерного випробування як частина американської зони ядерних випробувань. Приблизно 43 випробування ядерної зброї були проведені на Еніветоку з 1948 до 1958. Перше випробування водневого заряду було зроблено 1 листопада 1952 року (Іві Майк, 10-12 мегатонн у тротиловому еквіваленті).

Люди почали повертатися в 1970-х, і 15 травня 1977 року американський уряд направив війська, щоб знезаразити острови. Це було зроблено змішуванням зараженого ґрунту і будівельного сміття з різних островів з портландцементом і похованням в одному з кратерів, що утворився після вибуху на острівці в східній стороні атола. Поховання тривали, поки кратер не став насипом у 7,5 м заввишки. Кратер був покритий бетонним покриттям товщиною 43 см.

У 1980 році американський уряд оголосив атол безпечним для проживання.

У 2000 році було виділено $340 мільйонів жителям Еніветоку для компенсації втрат, незручностей, погіршення здоров'я і подальших робіт по знезараженню.

Крім того, уряд США виділяє щорічно $6 мільйонів на освіту та оздоровчі програми на Маршаллових Островах.


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]