Німецька Нова Гвінея
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea) — колонія Німеччини у 1884—1915 роках. Площа суші — 242 476 км². Включала такі території у Тихому океані:
- Земля Кайзера Вільгельма на північному сході острова Нова Гвінея
- острів Бісмарка в архіпелазі Бісмарка
- північна частина Соломонових островів
- Каролінські острови
- Маріанські острови (окрім Гуаму)
- Науру
- острів Нова Британія
- острів Нова Ірландія
- острів Лавонгаї
- Маршалові острови
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Рання німецька Південна Тихоокеанська присутність[ред. | ред. код]
Першими німцями у Південному Тихому Океані ймовірно були моряки з суден компанії Dutch East India Company під час першої подорожі Абеля Тасмана [1]
Згодом відома компанія Ганзейський союз стала першою німецькою компанією, яка розмістила свої представництва у Самоа з 1857, завдяки яким, а також торговельній мережі, розгорнутій у південній частині Тихого океану, відбувався наплив німецьких поселенців до цих регіонів. У 1877 інша Гамбурзька фірма, "Хернсхайм і Робертсон", створила німецьку громаду на Острові Матупі, звідки провадила торгові стосунки з Новою Британією, Каролінськими островами та Маршалловими островами. До завершення 1875 один з німецьких торговців повідомив: "З німецькою торгівлею та німецькими суднами можна стикнутись усюди, майже в усіх країнах". [2]
Німецька колоніальна політика часів Бісмарка[ред. | ред. код]
Наприкінці 1870-их та на початку 1880-их активна меншість Рейхстагу організувала різноманітні колоніальні товариства на всій території Німеччини, з метою переконати Канцлера Отто фон Бісмарка упровадити колоніальну політику.
24 квітня 1884, Бісмарк змістив акценти у політиці Німеччини, перемістивши торгові інтереси країни у Тихому океані на визначне місце.
German New Guinea Company[ред. | ред. код]
Після повернення на батьківщину зі своєї Тихоокеанської експедиції 1879-1882 Отто Фінш приєднався до нечисленної, неофіційної групи, зацікавленої у німецькому колоніальному розширенні до Південних Морів на чолі з банкіром Адольфом фон Ханземаном. Фінш спонукав їх до заснування колонії на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї та Архіпелагу Бісмарка, навіть якщо це буде пов’язано з великими фінансовими витратами. [3]
3 листопада 1884 під протекцією компанії German New Guinea Company (New Guinea Company) на Землі Кайзера Вільгельма та на німецьких Соломонових островах було встановлено німецький прапор.
Імперський німецький Протекторат[ред. | ред. код]
1899 року німецький уряд погодився заплатити Іспанії 25 000 000 песет за Каролінські острови і Маріанські острови (виключаючи Гуам, яким ті поступились США попереднього року). Ці острови стали протекторатом та керувались з німецької Нової Гвінеї. [4] Маршаллові острови було долучено у 1906.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
Після спалаху Першої світової війни австралійські війська захопили острів Кайзера Вільгельма та сусідні острови у 1914, у той час як Японія зайняла більшість з решти німецьких володінь у Тихому океані. Єдина істотна битва відбулась 11 вересня 1914 поблизу острова Нова Британія[5]. Австралійці втратили шістьох осіб, ще чотирьох було поранено — перші австралійські воєнні жертви Першої світової війни. Німецька сторона зазнала значніших втрат (загалом: 31 особа загинула, одинадцять – було поранено). 24 вересня всі німецькі сили в колонії склали зброю[6].
Після Версальського мирного договору 1919 Німеччина втратила всю свою колоніальну власність, включаючи Німецьку Нову Гвінею. Остання увійшла до складу Території Нова Гвінея, а потім стала частиною сучасної Папуа Нової Гвінеї.
