Німецька Нова Гвінея
| Deutsch-Neuguinea Німецька Нова Гвінея | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Столиця | 1885-1891: Фіншхафен; 1891–1899: Фрідріх-Вільгельм-Хафен; 1899–1910: Хербертсхее; 1910–1914: Рабаул | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Кайзер | 1884–1888: Кайзер Вільгельм I; 1888: Кайзер Фрідріх III; 1888–1899: Кайзер Вільгельм II | |||
| Історія | ||||
• Засновано | 1884 | |||
• Ліквідовано | 1914 | |||
| Населення | ||||
| бл. 600 000 аборигенів, бл. 400 німців осіб | ||||
| Валюта | 1885–1911: Новогвінейська марка, з 1911: Рейхсмарка | |||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Німецька Нова Гвінея | ||||
Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea) — колонія Німеччини у 1884—1915 роках. Площа суші — 242 476 км². Включала такі території у Тихому океані:
| Території | Період | Площа | Країна в сучасності |
|---|---|---|---|
| Земля Кайзера Вільгельма на північному сході острова Нова Гвінея | 1884–1919 | 181,650 км²[1] |  Папуа Нова Гвінея
|
| острови Бісмарка в архіпелазі Бісмарка. Включали острови Нова Померанія (нині Нова Британія) та Новий Мекленбурґ (нині Нова Ірландія) | 1884–1919 | 49,700 км² | Папуа Нова Гвінея
|
| острів Бука (Північно-західні Соломонові Острови) | 1886–1900 | 492 км²[2] |  Соломонові Острови
|
| острів Бугенвіль (Північно-західні Соломонові Острови) | 1886–1900 | 9,318 км² | Соломонові Острови
|
| Палау | 1899–1919 | 466 км²[1] |  Палау
|
| Каролінські острови | 1899–1919 | 2150 км²[3] |  Федеративні Штати Мікронезії Палау
|
| Науру | 1899–1919 | 21 км² |  Науру
|
| Маріанські острови (окрім Гуаму) | 1899–1919 | 461 км² |  Північні Маріанські Острови
|
| Маршаллові Острови | 1906–1919 | 181 км² |  Маршаллові Острови
|
Першими німцями у Південному Тихому Океані ймовірно були моряки з суден компанії Dutch East India Company під час першої подорожі Абеля Тасмана [4]
Згодом відома компанія Ганзейський союз стала першою німецькою компанією, яка розмістила свої представництва у Самоа з 1857, завдяки яким, а також торговельній мережі, розгорнутій у південній частині Тихого океану, відбувався наплив німецьких поселенців до цих регіонів. У 1877 інша Гамбурзька фірма, "Хернсхайм і Робертсон", створила німецьку громаду на Острові Матупі, звідки провадила торгові стосунки з Новою Британією, Каролінськими островами та Маршалловими островами. До завершення 1875 один з німецьких торговців повідомив: "З німецькою торгівлею та німецькими суднами можна стикнутись усюди, майже в усіх країнах".[5]
Наприкінці 1870-их та на початку 1880-их активна меншість Рейхстагу організувала різноманітні колоніальні товариства на всій території Німеччини, з метою переконати Канцлера Отто фон Бісмарка упровадити колоніальну політику.
24 квітня 1884, Бісмарк змістив акценти у політиці Німеччини, перемістивши торгові інтереси країни у Тихому океані на визначне місце.
Після повернення на батьківщину зі своєї Тихоокеанської експедиції 1879-1882 Отто Фінш приєднався до нечисленної, неофіційної групи, зацікавленої у німецькому колоніальному розширенні до Південних Морів на чолі з банкіром Адольфом фон Ханземаном. Фінш спонукав їх до заснування колонії на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї та Архіпелагу Бісмарка, навіть якщо це буде пов’язано з великими фінансовими витратами.[6]
3 листопада 1884 під протекцією компанії German New Guinea Company (New Guinea Company) на Землі Кайзера Вільгельма та на німецьких Соломонових островах було встановлено німецький прапор.
1899 року німецький уряд погодився заплатити Іспанії 25 000 000 песет за Каролінські острови і Маріанські острови (виключаючи Гуам, яким ті поступились США попереднього року). Ці острови стали протекторатом та керувались з німецької Нової Гвінеї.[7] Маршаллові острови було долучено у 1906.
Після спалаху Першої світової війни австралійські війська захопили острів Кайзера Вільгельма та сусідні острови у 1914, у той час як Японія зайняла більшість з решти німецьких володінь у Тихому океані. Єдина істотна битва відбулась 11 вересня 1914 поблизу острова Нова Британія[8]. Австралійці втратили шістьох осіб, ще чотирьох було поранено — перші австралійські воєнні жертви Першої світової війни. Німецька сторона зазнала значніших втрат (загалом: 31 особа загинула, одинадцять – було поранено). 24 вересня всі німецькі сили в колонії склали зброю[9].
Після Версальського мирного договору 1919 Німеччина втратила всю свою колоніальну власність, включаючи Німецьку Нову Гвінею. Остання увійшла до складу Території Нова Гвінея, а потім стала частиною сучасної Папуа Нової Гвінеї.
- ↑ а б Rank Order – Area. CIA World Fact Book. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 12 квітня 2008.
- ↑ "Encyclopædia Britannica: Buka Island". Процитовано 22 вересня 2016.
- ↑ The Pacific War Online Encyclopedia. Процитовано 22 вересня 2016.
- ↑ Gutenberg Австралія.
- ↑ [1].
- ↑ 'Фінш, Отто (1839 - 1917)'
- ↑ [2]
- ↑ «German wireless station taken» // «Warwick Examiner and Times», Wednesday 16 September 1914, p. 4 (англ.)
- ↑ «Surrender of New Guinea» // «Kalgoorlie Miner», Saturday 26 September 1914, p. 6 (англ.)