Німецька Нова Гвінея
| Deutsch-Neuguinea Німецька Нова Гвінея | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Столиця | 1884-1891: Фіншхафен; 1891–1899: Фрідріх-Вільгельм-Хафен; 1899–1910: Хербертсхее; 1910–1914: Рабаул | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Кайзер | 1884–1888: Кайзер Вільгельм I; 1888: Кайзер Фрідріх III; 1888–1899: Кайзер Вільгельм II | |||
| Історія | ||||
• Засновано | 1884 | |||
• Ліквідовано | 1914 | |||
| Населення | ||||
| бл. 600 000 аборигенів, бл. 400 німців осіб | ||||
| Валюта | 1884–1911: Новогвінейська марка, з 1911: Рейхсмарка | |||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Німецька Нова Гвінея | ||||
Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea) — колонія Німеччини у 1884—1914 роках. Площа суші — 242 476 км². Включала такі території у Тихому океані:
| Території | Період | Площа | Країна в сучасності |
|---|---|---|---|
| Земля Кайзера Вільгельма на північному сході острова Нова Гвінея | 1884–1919 | 181,650 км²[1] |  Папуа Нова Гвінея |
| острови Бісмарка в архіпелазі Бісмарка. Включали острови Нова Померанія (нині Нова Британія) та Новий Мекленбурґ (нині Нова Ірландія) | 1884–1919 | 49,700 км² | Папуа Нова Гвінея |
| острів Бука (Північно-західні Соломонові Острови) | 1886–1900 | 492 км²[2] |  Соломонові Острови |
| острів Бугенвіль (Північно-західні Соломонові Острови) | 1886–1900 | 9,318 км² | Соломонові Острови |
| Палау | 1899–1919 | 466 км²[1] |  Палау |
| Каролінські острови | 1899–1919 | 2150 км²[3] |  Федеративні Штати Мікронезії Палау |
| Науру | 1899–1919 | 21 км² |  Науру |
| Маріанські острови (окрім Гуаму) | 1899–1919 | 461 км² |  Північні Маріанські Острови |
| Маршаллові Острови | 1906–1919 | 181 км² |  Маршаллові Острови |
Першими німцями у Південному Тихому Океані ймовірно були моряки з суден Голландської Ост-Індійської компанії під час першої подорожі Абеля Тасмана [4]
Згодом відома компанія Ганзейський союз стала першою німецькою компанією, яка розмістила свої представництва у Самоа з 1857, завдяки яким, а також торговельній мережі, розгорнутій у південній частині Тихого океану, відбувався наплив німецьких поселенців до цих регіонів. У 1877 інша гамбурзька фірма, "Гернсхайм і Робертсон", створила німецьку громаду на острові Матупі, звідки провадила торгові стосунки з Новою Британією, Каролінськими островами та Маршалловими островами. До завершення 1875 один з німецьких торговців повідомив: "З німецькою торгівлею та німецькими суднами можна стикнутись усюди, майже в усіх країнах".[5]
Наприкінці 1870-их та на початку 1880-их активна меншість Рейхстагу організувала різноманітні колоніальні товариства на всій території Німеччини, з метою переконати Канцлера Отто фон Бісмарка упровадити колоніальну політику.
24 квітня 1884, Бісмарк змістив акценти у політиці Німеччини, перемістивши торгові інтереси країни у Тихому океані на визначне місце.
Після повернення на батьківщину зі своєї Тихоокеанської експедиції 1879-1882 Отто Фінш приєднався до нечисленної, неофіційної групи, зацікавленої у німецькому колоніальному розширенні до Південних Морів на чолі з банкіром Адольфом фон Ханземаном. Фінш спонукав їх до заснування колонії на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї та Архіпелагу Бісмарка, навіть якщо це буде пов’язано з великими фінансовими витратами.[6]
3 листопада 1884 під протекцією компанії Deutsche Neuguinea-Compagnie (Новогвінейська компанія) на Землі Кайзера Вільгельма та на Німецьких Соломонових островах було встановлено німецький прапор.
1899 року німецький уряд погодився заплатити Іспанії 25 000 000 песет за Каролінські острови і Маріанські острови (виключаючи Гуам, яким ті поступились США попереднього року). Ці острови стали протекторатом та керувались з німецької Нової Гвінеї.[7] Маршаллові острови було долучено у 1906.
Після спалаху Першої світової війни австралійські війська захопили острів Кайзера Вільгельма та сусідні острови у 1914, у той час як Японія зайняла більшість з решти німецьких володінь у Тихому океані. Єдина істотна битва відбулась 11 вересня 1914 поблизу острова Нова Британія[8]. Австралійці втратили шістьох осіб, ще чотирьох було поранено — перші австралійські воєнні жертви Першої світової війни. Німецька сторона зазнала значніших втрат (загалом: 31 особа загинула, одинадцять – було поранено). 24 вересня всі німецькі сили в колонії склали зброю[9].
Після Версальського мирного договору 1919 Німеччина втратила всю свою колоніальну власність, включаючи Німецьку Нову Гвінею. Остання увійшла до складу Території Нова Гвінея, а потім стала частиною сучасної Папуа Нової Гвінеї.
- 1 2 Rank Order – Area. CIA World Fact Book. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 12 квітня 2008.
- ↑ "Encyclopædia Britannica: Buka Island". Процитовано 22 вересня 2016.
- ↑ The Pacific War Online Encyclopedia. Процитовано 22 вересня 2016.
- ↑ Gutenberg Австралія.
- ↑ .
- ↑ 'Фінш, Отто (1839 - 1917)'
- ↑
- ↑ «German wireless station taken» // «Warwick Examiner and Times», Wednesday 16 September 1914, p. 4 (англ.)
- ↑ «Surrender of New Guinea» // «Kalgoorlie Miner», Saturday 26 September 1914, p. 6 (англ.)