Ерліх Іван Давидович
| Іван Давидович Ерліх | |
|---|---|
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | Бельгійський консул в Миколаєві |
Іван Давидович Ерліх (1839-1907) — бельгійський дипломат. Бельгійський консул в Миколаєві (1881—1904)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Купець I гільдії, потомствений почесний громадянин, російськопідданий народився у Кишиневі 1839 року в сім'ї Кишинівського купця Давида Ерліха.,його друге єврейське ім'я ІОЙНА (ІОНА), а єврейське по батькові Дувидович, помер 10 квітня 1907 (ГАНО Фонд 484, опис 1 справа № 1513 запис № 68) в м. Миколаєві,похований на міському єврейському цвинтарі. Обирався гласним Миколаївської міської думи, а за «старанне й акуратне виконання покладених на нього обов'язків на посаді члена Миколаївської міської податної присутності з липня 1887 року був нагороджений срібною медаллю для носіння її на шиї на Станіславській стрічці».
У 1885 році був одним з ініціаторів «мільйонного проекту» будівництва цілої мережі кінно-залізничних шляхів у порту Миколаєва між хлібними магазинами та «залізною пристанню» — естакадою у річці біля її фарватеру, що передбачала розвантаження зерна безпосередньо з вагонеток у трюми пароплавів, що стояли з обох сторін естакади. І хоча докладно розглянутий та узгоджений проект 2 роки без руху пролежав у міністерстві, ця ідея дала поштовх подальшим діям уряду, «який вже сам мав намір здійснити облаштування Миколаївського порту»[2].
З 1900 Ерліх І.Д. був кандидатом у члени правління «Товариства допомоги відставним нижнім чинам, покликаним на військову службу»
У м. Миколаєві є два будинки, збудовані в другій половині 19 століття архітектором Штукенбергом Є.А., для купця Олександра Івановича Ерліха,належали.на той час подружжю Ерліхов обидва знаходяться на вул. Спаській №18(Архітектор: невідомий) і №20(Будинок із Меркурієм).У будинку № 18 проживав сам Іван Давидович із сім'єю, а в будинку № 20 його син Олександр.З 1972 р. у будинку знаходиться художня школа. Сам будинок у сучасний час було відреставровано та зараховано до пам'яток архітектури місцевого значення.
Також у м.Дніпро знаходиться будинок Ерліха на вул.Комсомольській 29(Козацькій) - це прибутковий будинок 1880-90 років побудови, замовником був Олександр Ерліх.
Могила на єврейському цвинтарі Миколаєва, де він був похований, не виявлена (втрачена)
Сім'я[ред. | ред. код]
- Син — Олександр Іванович Ерліх — часто виконував обов'язки консула Бельгії в Одесі під час від'їзду батька за кордон у 1891 р.,був одружений на Сарі Ерліх (дівоча Мера),мав двох дітей - Лева 8.01.1895 р.н.(ГАНО Фонд 484, опис 1 справа № 1480 запис №23), і Цецилію 21.04.1897р.н.(ГАНО Фонд 484, опис 1 справа № 1482 запис №123). Він також був представником промислових виробництв з усієї імперії: трубопрокатного, машинобудівного та арматурного заводів, виробництва манометрів, сталеливарного заводу та багатьох інших.
- Син — Давид Іванович Ерліх 20.08.1881 р.н.(ГАНО Фонд 484, опис 1 справа № 1469 запис №134)
- Син — Леонід Іванович Ерліх, дружина Раїса, дочка Рогніда Маріанна народилася 23.03.1901р.(ГАНО Ф. 484, о. 1, справа №1485 запис №102 Народження 1900-1901г.) працював венерологом у Миколаївській міській лікарні.
- Син — Дмитро Іванович(друге єврейське ім'я-Мойсей) Ерліх, дружина Хая, син Давид народився 14.8.1900г.(ГАНО Ф. 484, о. 1, справа №1485 запис №278 Народження 1900-1901г.),дочка Марфа Дмитрівна Ерліх(1899 р.н.) вийшла заміж за Микиту Семіоновича Власова (15.09.1891 р.н.) - від 6.10.1919р.(другий шлюб).
- Дочка — Цецилія Іванівна Ерліх 1867 р.н. яка була одружена з Борисом Давидовичем Прістером 1859 р.н.Шлюб від 17 серпня 1889 року.(ГАНО Фонд 484, опис 1 справа № 1515 запис №92)
- Дочка — Бета Іванівна Ерліх 1864 р.н. вийшла заміж 17.08.1889р. за Горук-Лейб Шевеливіча Рахліса 1860 р.н.(ГАНО Ф. 484, о. 1, буд. 1515 запис №90 Шлюб 1888-1889г.)
- Дружина — Роза(Розалия) Ерліх(у дівоцтві Безродна)
Див. також[ред. | ред. код]
- Іноземні консульства в Україні до 1991 року
- Державний архів Миколаївської області (ГАНО), всі дати взято із записів церковних метричних книг м.Миколаєва.
- Адресний календар м.Миколаєва 1900-1915 р.
- "З е м л я к и" В.В. ЩУКІН О.М. ПАВЛЮК -Нариси історії єврейської громади міста Миколаєва
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НА МАТЕРІАЛАХ АВСТРІЙСЬКИХ ПРЕДСТАВНИЦТВНА ПІВДНІ УКРАЇНИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2014. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ КОНСУЛИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН У МИКОЛАЄВІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX — ПОЧАТОК ХХ ст.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.