Миколаївський морський торговельний порт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколаївський морський порт
Розташування
Країна Україна Україна
Розташування Миколаїв, вул. Заводська, 23
Координати Координати: 46°56′00″ пн. ш. 34°57′00″ сх. д. / 46.93333° пн. ш. 34.95000° сх. д. / 46.93333; 34.95000
Деталі
Відкритий 1862
Управляється Міністерство інфраструктури України
Тип бухти природна
Розмір 97,3 га
Причалів 23
Робітників 592 (2020)
В.о. начальника адміністрації морського порту Мельніченко Михайло Анатолійович
Статистика
Щорічний тоннаж вантажів 23 534,80 тис. тонн
Веб-сайт сайт адміністрації порту
Мапа
Николаев, морской порт - panoramio.jpg

Микола́ївський морськи́й порт — одне з провідних державних підприємств транспортної галузі України з переробки, експортних, імпортних, каботажних вантажів, забезпечення транзитних перевезень різноманітних вантажів, як генеральних, так і навалювальних. Відповідно до Закону України «Про морські порти України» функції адміністрації морського порту Миколаїв виконує Миколаївська філія державного підприємства Адміністрації морських портів України.

В 2013 році, в результаті реформи морської галузі України, було створено державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (скорочена назва ДП «АМПУ») для управління державним майном в морських портах країни і його ефективного використання, створення механізмів для залучення інвестицій в портову інфраструктуру для її розвитку і стабільної роботи бізнесу. Серед інших завдань АМПУ — підтримка паспортних глибин акваторій портів, забезпечення безпеки мореплавства та інше.

Миколаївський морський порт — одне з бюджетоутворюючих підприємств регіону, він входить до трійки найпотужніших морських портів України за обсягами перевалки вантажів операторами терміналів та включений до списку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Історія[ред. | ред. код]

Миколаївський морський порт — один із найстаріших в Україні. 1789 року на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі нинішнього Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, що стала прародителькою нинішнього морського порту. 1821 через навігаційні складнощі її перенесли в район Попової балки (нинішні Ялти). Торговельним порт став 1 липня 1862 року, коли за клопотанням адмірала Богдана фон Глазенапа височайшим повелінням імператора Олександра II порт був відкритий для заходу іноземних суден. У порту почала функціонувати митниця 1-го класу.

Вже через 13 років, у 1875 році, експортний вантажопотік Миколаївського комерційного порту сягав 184 тис. тонн. Порт продовжував розвиватися, і до кінця 1913 року загальний вантажообіг порту становив понад 2 млн тонн, з яких 80 % — це були сипучі (хлібні) вантажі, а близько 20 % — навалювальні. Основними експортними продуктами були залізна і марганцева руди, а також пшениця, жито, ячмінь та інші сільськогосподарські продукти. До початку Першої світової війни Миколаївський комерційний порт був третім у Росії після портів Петербурга й Одеси за обсягами експортної торгівлі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У 2008 році Миколаївський морський торговельний порт досяг найвищого за роки його існування рівня вантажообігу — 9,2 млн тонн. Це дозволило йому отримати «Золоту тонну» — почесний знак відмінності, який вручається портам за досягнення рекордних у своїй історії результатів роботи.

У порту створені приватні стивідорні компанії, які працюють на принципах державно-приватного співробітництва.

За підсумками 2018 року сукупний обсяг перевалки вантажів стивідорними компаніями, які працюють в акваторії морського порту Миколаїв, становив 29,9 млн тонн (прим. з 2018 року в статистику перевалки вантажів по Миколаївському морському порту враховуються результати діяльності ТОВ «МСП Ніка-Тера» і ТОВ «СЗ «Океан»). Причому, з перевалених вантажів 13,6 млн тонн склали хлібні вантажі, а 2,5 млн тонн - рослинні олії, що стало абсолютним рекордом 2018 року серед морських портів України.

У вересні 2019 року в порту завершено зерновий перевантажувальний термінал Posco і Orexim побудований на базі ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Потужність одночасного зберігання становить понад 140 тис. тонн.[1]

Характеристики[ред. | ред. код]

Нині порт розташований на лівому березі річки Південний Буг, з'єднаний з Чорним морем Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК), що проходить Дніпровським лиманом і річкою Південний Буг. Він починається біля острова Березань і тягнеться впродовж 44-х морських миль (близько 81,5 км). БДЛК складається із 13-ти колін, 6 з яких проходять Дніпровським лиманом, інші — річкою Південний Буг. Навігація в порту триває упродовж року. У зимовий період, коли акваторія замерзає, проведення суден здійснюють буксири.

  • Довжина каналу — 44 милі;
  • Ширина каналу — 100 м;
  • Підхідний канал порту — 13-е коліно БДЛК:
    • ширина — 100 м,
    • довжина 1 520 м,
    • глибина — 11,2 м.
  • Прохід по каналу можуть здійснювати судна довжиною до 215 м і осадкою до 10,3 м.

Транспортні коридори[ред. | ред. код]

Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до Портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу «Panamax» осадкою до 13,2 м.

До місця розташування Миколаївського порту тяжіють такі транспортні коридори:

Послуги[ред. | ред. код]

Вантажі[ред. | ред. код]

Генеральні вантажі[ред. | ред. код]

Наливні і навалочні вантажі[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Начальники порту[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]