Еріон синьогрудий
| Еріон синьогрудий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Eriocnemis mirabilis Meyer de Schauensee, 1967 | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Еріон синьогрудий[2] (Eriocnemis mirabilis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Колумбії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 8-9 см. У самців верхня частина тіла темно-зелена, блискуча, лоб смаргадово-зелений, за очима білі плямки. Хвіст роздвоєний, зверху темно-бронзово-зелений, знизу золотисто-бронзово-зелений, блискучий. Горло і верхня частина грудей зелені, блискучі, живіт фіолетовий, блискучий, поцяткований червонуватими плямами. Гузка і нижні покривні пера хвоста рубіново-червоні і бронзові, блискучі. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб прямий, чорнуватий. У самиць верхня частина тіла і боки темно-зелена, середина горла і груди білі, поцятковані зеленими плямами. Решта нижньої частини тіла червонувато-бронзова, поцяткована білими плямками. Хвіст бронзово-зелений з синювато-чорними краями, гузка поцяткована білими плямками.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Синьогруді еріони відомі лише з чотирьох невеликих районів в горах Західного хребта Колумбійських Анд в департаменті Каука на південному заході країни: на схилах гори Серро-Чаргуаяко, в Національному парку Мунчіке[en], в горах Серранія-дель-Пінче[en] і в районі Ель-Планчон. Загалом площа ареалу синьогрудих еріонів становить приблизно 14 км². Ці птахи живуть у незайманих хмарних лісів, іноді на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті від 2220 до 2600 м над рівнем моря. Типовими рослинами, поширеними в їх середовищі проживання є Billia colombiana, Clusia, Persea, Hyeronima colombiana, Quercus humboldtii і Weinmannia pubescens. Синьогруді еріони живляться нектаром квітучих рослин, зокрема Tillandsia delicatula, Clusia, Anthopterus oliganthus, Cavendishia bracteata, Psammisia columbiensis, Besleria quadrangulata, Elleanthus aurantiacus, і Palicourea killipii. Вони шукають їжу на висоті від 2 до 4 м над землею. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція синьогрудих еріонів становить від 375 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Eriocnemis mirabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 жовтня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |