Ефект Комптона — Геттінга
Ефект Комптона — Геттінга — це видима анізотропія інтенсивності випромінювання або частинок, спричинена відносним рухом спостерігача відносно джерела. Цей ефект вперше було виявлено в інтенсивності космічних променів Артуром Комптоном і Айваном Геттінгом[en] у 1935 році[1]. Глісон і Аксфорд дали повний теоретичний опис ефекту[2].
Ефект Комптона — Геттінга передбачає, що інтенсивність космічних променів вища в напрямку, у якому рухається Земля[2][3]. Цей ефект стосується лише до тих космічних променів, на які не впливає сонячний вітер, наприклад, промені надвисоких енергій[2]. Було підраховано, що швидкість Землі в галактиці (200 км/с)[3] зумовлює різницю між найсильнішою та найслабшою інтенсивністю космічного випромінювання приблизно на 0,1 %[4][2]. Ця невелика різниця лежить у межах чутливості сучасних приладів[4] і була експериментально виявлена в 1986 році[5].
Форман (1970) виводить ефект Комптона — Геттінга з інваріантності Лоренца функції розподілу у фазовому просторі[6]. Іпавіч (1974) продовжує це загальне виведення, отримуючи частоти реєстрації частинок залежно від вектора потоку[7].
Окрім космічних променів, інші застосування ефекту Комптона — Геттінга включають, наприклад, плазмовий хвіст земної магнітосфери[8] і розподіл енергетичних атомів[en], зареєстрованих космічним кораблем «Кассіні — Гюйгенс» на Сатурні[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Compton, A. H.; Getting, I. A. (1 червня 1935). An Apparent Effect of Galactic Rotation on the Intensity of Cosmic Rays. Physical Review. 47 (11): 817—821. Bibcode:1935PhRv...47..817C. doi:10.1103/PhysRev.47.817.
- ↑ а б в г Gleeson, L. J.; Axford, W. I. (December 1968). The Compton-Getting Effect. Astrophysics and Space Science. 2 (4): 431—437. Bibcode:1968Ap&SS...2..431G. doi:10.1007/BF02175919.
- ↑ а б Pierre Auger Observatory Q&A. 2005. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 21 березня 2009.
- ↑ а б Clay, Roger; Dawson, Bruce (1997). Cosmic Bullets. NSW, Australia: Allen & Unwin. с. 103. ISBN 978-1-86448-204-1.
- ↑ Cutler, D. J.; Groom, D. E. (July 1986). Observation of terrestrial orbital motion using the cosmic-ray Compton-Getting effect. Nature. 322 (6078): 434—436. Bibcode:1986Natur.322..434C. doi:10.1038/322434a0.
- ↑ Forman, M. (1970). The Compton-Getting effect for cosmic-ray particles and photons and the Lorentz invariance of distribution functions. Planet. Space Sci. 18 (1): 25—31. Bibcode:1970P&SS...18...25F. doi:10.1016/0032-0633(70)90064-4.
- ↑ Ipavich, F. M. (1974). The Compton-Getting effect for low energy particles. Geophys. Res. Lett. 1 (4): 149—152. Bibcode:1974GeoRL...1..149I. doi:10.1029/GL001i004p00149.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка) - ↑ Roelof, E. C.; Keath, E. P.; Bostrom, C. O.; Williams, D. J. (1 травня 1976). Fluxes of >50-keV Protons and >30-keV Electrons at ~ 35 Re 1. Velocity Anisotropies and Plasma Flow in the Magnetotail. J. Geophys. Res. 81 (13): 2304—2314. Bibcode:1976JGR....81.2304R. doi:10.1029/JA081i013p02304.
- ↑ Paranicas, C.; D. G. Mitchell; E. C. Roelof; P. C. Brandt; D. J. Williams; S. M. Krimigis; B. H. Mauk (2 листопада 2005). Periodic intensity variations in global ENA images of Saturn. Geophys. Res. Lett. 32 (21): L21101. Bibcode:2005GeoRL..3221101P. doi:10.1029/2005GL023656.