Магнітосфера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магнітосфера у баченні художника.

Магнітосфера — ділянка навколопланетного простору, фізичні властивості якої визначаються магнітним полем планети та його взаємодією з потоками заряджених частинок (ядер гелію, елкетронів) корпускулярного випромінення Сонця — сонячним вітром[1]. Окрім Землі магнітосфера існує і в інших планет, які мають власне магнітне поле: у Меркурія, Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна.

Історія досліджень[ред.ред. код]

Термін магнітосфера запропонував у 1959 році Томас Ґолд.

Будова[ред.ред. код]

Незважаючи на назву, магнітосфера за формою зовсім не сферична, швидше нагадує цибулину. Магнітне поле планет, зокрема Землі, близьке за формою до поля магнітного диполя, і його напруженість біля поверхні Землі становить біля 40 A/м, міняючись від екватора до магнітних полюсів.

Магнітосфера розташована вище від іоносфери й простягається на відстань у кілька разів більшу за радіус Землі. Це область де магнітне поле Землі суттєво вливає на рух частинок сонячного вітру.

Магнітопауза[ред.ред. код]

У результаті взаємодії сонячного вітру з магнітним полем планети утворюється ударна хвиля, за фронтом якої в перехідній зоні магнітне поле сонячної плазми стає невпорядкованим. Між цією зоною та магнітосферою утворюється магнітопауза — зона врівноваження динамічного тиску сонячного вітру і тиску магнітного поля Землі[1].

Радіаційні пояси[ред.ред. код]

Всередині ударна хвиля поділяється на радіаційні пояси заряджених електронів і протонів, що переміщуються вздовж спіральних траєкторій за напрямком магнітних силових ліній[1]. Відкриті вперше у Землі американським вченим Ван-Алленом під час досліджень супутника Експлорер-1 за програмою міжнародного геофізичного року (1958). Заряджені частки поблизу магнітних полюсів, де магнітні силові лінії входять в земну поверхню, взаємодіють із верхніми шарами атмосфери (іоносферою), іонізують молекули і спричинюють полярні сяйва.

Значення[ред.ред. код]

У разі відсутності магнітосфери у Землі біологічно активна складова сонячного випромінювання безперешкодно надходила би до земної поверхні й згубно впливала на усе живе[1].

Магнітосфери інших планет[ред.ред. код]

Найпотужніша та найактивніша магнітосфера в Юпітера. Її особливістю є те, що всередині неї рухаються чотири великі супутники: Іо, Ганімед, Каллісто та Європа. У магнітосфері Юпітера, як і в земній, є радіаційні пояси.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. / за редакцією Шищенка П. Г. — К.: , 2000. — 464 с. ISBN 9660600577

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]