Кассіні — Гюйгенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кассіні — Гюйгенс
Кассіні — Гюйгенс над кільцями Сатурна
Збирання апарату
Старт ракетоносія з апаратом Кассіні — Гюйгенс
Докладніше: Гюйгенс (зонд)

Кассіні — Гюйгенс (англ. Cassini-Huygens) — автоматичний космічний апарат (КА), створений спільно NASA, Європейським космічним агентством та Італійським космічним агентством, що наразі досліджує планету Сатурн, її кільця й супутники. Станція складається з двох основних елементів: безпосередньо станції Кассіні (англ. Cassini orbiter) і зонду Гюйгенс (англ. Huygens probe), призначеного для посадки на Титан.

Космічний апарат Кассіні — Гюйгенс запущено 15 жовтня 1997 року ракетою-носієм Титан IV, і він досягнув системи Сатурна 1 липня 2004 року, після міжпланетної подорожі, яка включала обліт Землі, Венери і Юпітера. Це перший штучний супутник Сатурна.

Гюйгенс відділився від орбітального апарата 25 грудня 2004 року приблизно о 2:00 UTC, досягнув супутника Сатурна — Титана — 14 січня 2005 року, увійшов в його атмосферу й опустився на поверхню. Зонд успішно передав дані на Землю, використовуючи орбітальний апарат як передавач (реле). Це була перша посадка в зовнішній частині Сонячної системи.

Після майже десяти років перебування Кассіні на орбіті, 3 квітня 2014 року, NASA повідомило, що виявлено докази існування великого підземного океану рідкої води на Енцеладі, супутнику Сатурна. На думку вчених, підземний океан свідчить про те, що Енцелад є одним з найбільш імовірних місць у Сонячній системі, де може існувати життя. 30 червня 2014 NASA відзначило десяту річницю діяльності Кассіні, підкресливши серед інших знахідок відкриття рідкої води на Енцеладі.

У квітні 2017 року на апараті практично вичерпалося пальне, потрібне для корекції орбіти. Аби уникнути неконтрольованого зіткнення з супутниками (на яких потенційно може існувати життя) було ухвалене рішення спрямувати апарат в атмосферу Сатурна[1].

Зміст

Огляд місії[ред.ред. код]

Кассіні — Гюйгенс запущено 1997 року, його місія триватиме до 2017 року.

Космічний апарат Кассіні — Гюйгенс — це результат співпраці трьох організацій. У створенні апарата брали участь 17 держав. Станція Кассіні була побудована зусиллями NASA та Лабораторії реактивного руху. Зонд Гюйгенс був створений Європейським космічним агентством. Італійське космічне агентство сконструювало антену телекомунікації та радарний висотомір (RADAR).

Загальні витрати на місію перевищують 3,26 млрд доларів США, з яких 1,4 млрд на передстартову підготовку, 704 млн на обслуговування, 54 млн на підтримку зв'язку з апаратом і 422 млн на маршовий двигун. Уряд США виділив 2,6 млрд доларів, Європейське космічне агентство — 500 млн та Італійське космічне агентство — 160 млн.

16 квітня 2008 року діяльність апарата було продовжено на два роки (до липня 2010). Нова місія отримала назву Рівнодення Кассіні (англ. Cassini Equinox Mission). 2010 року було ухвалено рішення продовжити діяльність апарата ще на сім років (до 2017) під назвою Сонцестояння Кассіні (англ. Cassini Solstice Mission)[2].

Після завершення місії розглядаються різні варіанти завершення діяльності апарата. Найімовірніше, що апарат буде переведено на витягнуту орбіту, що не перетинатиме орбіти супутників Сатурна.

Назва[ред.ред. код]

Назва космічного апарата Кассіні — Гюйгенс складається з прізвищ двох вчених:

  • італійсько-французького астронома Джованні Доменіко Кассіні (також відомого як Жан-Домінік Кассіні), прізвищем якого названа орбітальна частина станції, яку створило Італійське космічне агентство, та
  • голландського астронома, математика й фізика Християна Гюйгенса (який відкрив Титан), прізвищем якого названий зонд для посадки на Титан, і який був створений Європейським космічним агентством.

Кассіні — Гюйгенс є місією до зовнішніх планет флагманського класу (планетарні місії Галілео, Вояджерів і Вікінгів є також флагманськими).[3]

Цілі місії[ред.ред. код]

Основними цілями місії є:

  1. визначення структури та поведінки кілець;
  2. визначення геологічної структури та історії поверхні супутників;
  3. визначення природи і походження темного матеріалу на одній з півкуль Япету;
  4. дослідження структури і поведінки магнітосфери;
  5. дослідження поведінки атмосфери Сатурна та структури хмар;
  6. дослідження хмар та туману в атмосфері Титана;
  7. визначення характеру поверхні Титана.

Маршрут[ред.ред. код]

Вибрані цілі (впорядковані за розміром, але без врахування масштабу)
Two Halves of Titan.png
Moon seen by Cassini - PIA02321.tif
PIA08148 (Rhea-Splat).jpg
Iapetus as seen by the Cassini probe - 20071008.jpg
Dionean Linea PIA08256.jpg
Tethys cassini.jpg
Fountains of Enceladus PIA07758.jpg
Титан Місяць Рея Япет Діона Тефія Енцелад
Mimas before limb sharp (colored).jpg
Hyperion in natural colours.jpg
Phoebe cassini.jpg
PIA12714 Janus crop.jpg
PIA09813 Epimetheus S. polar region.jpg
Prometheus 12-26-09a.jpg
Flying By Pandora.jpg
Мімас Гіперіон Феба Янус Епіметей Прометей Пандора
Leading hemisphere of Helene - 20110618.jpg
Atlas (NASA).jpg
Telesto cassini closeup.jpg
N00151485 Calypso crop.jpg
Methone PIA14633.jpg
Гелена Атлас Телесто Каліпсо Мефона

Історія місії[ред.ред. код]

Кассіні — Гюйгенс на стартовому майданчику

Місія Кассіні — Гюйгенс бере початок 1982 року, коли Європейський науковий фонд та Американська Національна академія наук сформували робочу групу зі створення майбутніх спільних місій. Два європейські вчені запропонували парний проект Saturn Orbiter і Titan Probe як можливу спільну місію. У 1983 році Комітет з дослідження Сонячної системи НАСА запропонував Saturn Orbiter і Titan Probe в парі — як основний проект НАСА. НАСА і Європейське космічне агентство (ЄКА) провели спільне дослідження потенційної місії з 1984 по 1985. ЄКА продовжували своє власне дослідження в 1986 році, у той час як американський астронавт Саллі Райд у своїй доповіді 1987 року «Лідерство НАСА та Американське майбутнє в космосі», також розглянула і схвально оцінила місію Кассіні. Хоча в доповіді Райд описала Saturn Orbiter і Titan Probe як самостійну місію НАСА, 1988 року заступник Адміністратора з питань космосу і техніки НАСА Льон Фіск повернувся до ідеї спільного проекту НАСА та ЄКА. Він написав своєму колезі в ЄКА, Роджеру Боннету, пропонуючи, щоб ЄКА вибрало Кассіні з трьох кандидатів і обіцяючи, що НАСА візьметься за проект, як тільки ЄКА його вибере.

У той час НАСА ставало все більш чутливим до напруження, яке склалося між американською та європейською космічними програмами, бо європейці відчували, що НАСА не сприймало європейську програму як рівну своїй під час попередніх співробітництв. Чиновники НАСА та консультанти, які брали участь у просуванні й плануванні Кассіні — Гюйгенс намагалися змінити цю тенденцію, підкреслюючи своє бажання рівномірно розділити будь-які наукові та технологічні переваги, отримані в результаті місії. Частково, це оновлене бажання співпрацювати з Європою підігрівалось відчуттям конкуренції з Радянським Союзом, який розпочав тісніше співпрацювати з Європою, тоді як ЄКА віддалився від НАСА.

Співпраця не лише поліпшила відносини між двома космічними програмами, але й допомогла Кассіні — Гюйгенс пережити запроваджене конгресом скорочення бюджетних витрат в Сполучених Штатах. Місія потрапила під політичний обстріл в 1992-му і 1994-му роках, але NASA змогло переконати Конгрес США, що було б нерозумно згортати проект після того, як ЄКА вже вклав кошти в його розвиток, бо розчарування через розбиті надії на освоєння космосу могло б перейти й на інші галузі зовнішніх відносин. Проект тривав уже без політичних проблем після 1994, хоча групи громадян, стурбованих його потенційним екологічним впливом[Note 1], намагалися зупинити його шляхом протестів та судових позовів до запуску (1997 року), і навіть після того[4][5][6][7][8].

Виповнилося 10 років перебування КА Кассіні в системі Сатурна. За цей час було виконано 2 млн команд, передано 514 Гб даних, відкрито 7 супутників, здійснено 132 близьких обльоти супутників Сатурна, участь у місії прийняли науковці з 26 країн, було пройдено 2 мільярди миль після прибуття апарату, опубліковано 3039 наукових робіт, здійснено обліт 206 орбіт, зроблено 332000 світлин, здійснено 291 включення двигуна.

Конструкція космічного апарата[ред.ред. код]

Монтаж Кассіні — Гюйгенс

Це другий космічний апарат, що був розроблений зі стабілізацією по трьом осям, з живленням від РТГа з програми Mariner Mark II, який проектувався для польотів за межами орбіти Марса. Кассіні був розроблений одночасно з космічним апаратом Comet Rendezvous Asteroid Flyby (CRAF), але через скорочення бюджету NASA припинила розвиток CRAF, щоб зберегти місію Кассіні. В результаті цього, Кассіні став більш спеціалізованим. Програма Mariner Mark II була скасована.

Космічний апарат включає в себе орбітальний апарат та зонд, це один із найбільших та найскладніших міжпланетних апаратів, що були колись побудовані. Орбітальний апарат має масу 2150 кг (4740 фунтів), зонд 350 кг (770 фунтів). З адаптером ракети-носія й 3132 кг (6905 фунтів) ракетного палива на старті, космічний апарат мав масу 5600 кг (12300 фунтів). Тільки радянська серія Фобос, яка призначалася для дослідження Фобоса та Марса, була важча за цей космічний апарат.

Космічний апарат Кассіні має 6,8 метрів (22 фути) у висоту й 4 метри (13 футів) в ширину. Складність космічного апарата зросла через траєкторію польоту до Сатурна, і амбіції науковців щодо пункту призначення КА. Кассіні має 1630 взаємопов'язаних електронних компонентів, 22000 дротяних з'єднань, і 14 км (8,7 миль) кабелів. Ядром управління комп'ютером є процесорна система управління MIL-STD-1750A.

На цей час[Коли?] КА Кассіні перебуває на орбіті Сатурна, на відстані від 8,2 до 10,2 астрономічних одиниць від Землі. Радіосигнал від Кассіні іде до нашої планети від 68 до 84 хвилин. Таким чином, диспетчери не можуть дати інструкції для щоденних операцій або для несподіваних подій в «реальному часі». Навіть якщо відповісти негайно, між виникненням проблеми і прийомом відповіді інженерів мине принаймні 2 години.

Інструменти[ред.ред. код]

«Кассіні» оснащений такими приладами:

  • Плазмовий спектрометр Кассіні (CAPS),
  • аналізатор космічного пилу (CDA),
  • композитний інфрачервоний спектрометр (CIRS),
  • мас-спектрометр іонів і нейтральних частинок (INMS),
  • камера підсистеми (ISS),
  • подвійний магнітометр (MAG),
  • магнітосферна камера (MIMI),
  • RADAR,
  • спектрометр плазми і радіохвиль (RPWS),
  • радіо підсистема (RSS),
  • ультрафіолетовий спектрометр-камера (UVIS),
  • спектрометр для отримання карт у видимому діапазоні (VIMS).
Наукові прилади і основне обладнання Кассіні

Плазмовий спектрометр Кассіні (Cassini Plasma Spectrometer)[ред.ред. код]

Цей прилад вимірює енергію і електричний заряд частинок, які потрапляють в поле дії інструменту (число електронів і протонів в частинці). CAPS потрібен для дослідження молекул іоносфери Сатурна, а також для визначення характеристик його магнітного поля. Також CAPS використовується для дослідження плазми в цих областях і сонячного вітру в районі дії магнітосфери Сатурна[9][10]. CAPS був вимкнений з червня 2011 року через коротке замикання в приладі. Прилад знову підключили до живлення з березня 2012 року, але після 78 днів, через друге коротке замикання, інженери змушені були його вимкнути.[11]

Аналізатор космічного пилу (Cosmic Dust Analyzer)[ред.ред. код]

Аналізатор — це прямий зондувальний інструмент для вимірювання розміру, швидкості і напряму крихітних часток пилу поблизу Сатурна. Деякі з цих частинок (навколо Сатурна) можуть надходити з інших зоряних систем. АКП встановлений на КА щоб дізнатися більше про ці загадкові частинки, а також про матеріали з інших небесних тіл і, можливо, про походження Всесвіту.[9]

Композитний інфрачервоний спектрометр (Composite Infrared Spectrometer)[ред.ред. код]

CIRS — це дистанційний зондувальний інструмент для вимірювання інфрачервоних хвиль, що надходять від об'єктів, з метою отримання даних про їх температуру, теплові властивості й склад. Протягом місії Кассіні — Гюйгенс, CIRS буде вимірювати інфрачервоне випромінювання від атмосфери, кілець і поверхонь різноманітних об'єктів системи Сатурна. CIRS дасть змогу вивчити атмосферу Сатурна по трьох параметрах — зміни температури і тиску з висотою, газовий склад та розподіл аерозолів і хмар. Крім того, CIRS буде вимірювати теплові характеристики і склад супутникових поверхонь і кілець[9].

Мас-спектрометр іонів і нейтральних частинок (Ion and Neutral Mass Spectrometer)[ред.ред. код]

Спектрометр — прямий зондувальний інструмент, який аналізує заряджені частинки (такі як протони й важкі іони) і нейтральні частинки (такі як атоми) поблизу Титана і Сатурна, отримуючи таким чином інформацію про їх атмосфери. Прилад призначений також для виміру щільності позитивних іонів і нейтральних атомів на поверхні крижаних супутників та кілець Сатурна[9][12][13].

Камера підсистеми (Imaging Science Subsystem)[ред.ред. код]

Камера — являє собою зондувальний інструмент, який більшу частину світлин захоплює у видимому світлі, а також деякі в інфрачервоному та ультрафіолетовому. Для надсилання на Землю прилад зробив сотні тисяч зображень Сатурна, його кілець і супутників. Прилад має камеру з широким кутом огляду (WAC) для фотографування великих територій, і камеру з вузьким кутом огляду (NAC), для фотографування на невеликих ділянках в дрібних деталях. Кожна з цих камер використовує чутливі прилади з зарядовим зв'язком (CCD) як електромагнітний детектор. Кожен прилад має 1024 квадратних пікселів, 12 мкм на сторону. Обидві камери мають багато режимів збору даних, в тому числі стиснення даних. Також камери оснащені спектральними фільтрами, режими яких можна змінити, таким чином побачивши зображення в різних діапазонах в межах електромагнітного спектру від 0,2 до 1,1 мкм[9][14]

Подвійний магнітометр (Magnetometer)[ред.ред. код]

Це прямий зондувальний інструмент, який вимірює силу і напрям магнітного поля навколо Сатурна. Магнітні поля утворюються частково за рахунок гарячого розплавленого ядра в центрі Сатурна, тому вимірювання магнітного поля — це один із засобів дослідження ядра. Інструмент встановлений з метою створення тривимірної моделі магнітосфери Сатурна, визначення магнітного поля Титана, його атмосфери й крижаних супутників та їх ролі в магнітосфері Сатурна.[9][15]

Магнітосферна камера (Magnetospheric Imaging Instrument)[ред.ред. код]

Це прямий зондувальний інструмент, який створює світлини та робить інші виміри, що стосуються часток, захоплених у величезному магнітному полі Сатурна, чи в його магнітосфері. Ця інформація буде використана для моделювання загальної конфігурації і динаміки магнітосфери, її взаємодії з сонячним вітром, з атмосферою Сатурна і Титана, з кільцями і крижаними супутниками. Інструмент включає в себе іонну і нейтральну камери (INCA), яка захоплює і досліджує швидкі нейтральні атоми (Ēnas)[9][16].

RADAR[ред.ред. код]

Інструмент для побудови детальних карт поверхні Титана і супутників, а також для вимірювання висоти різних об'єктів на поверхні (англ. The Radio Detection and Ranging Instrument). Інструмент вимірює радіосигнали, відбиті поверхнею супутника. Також застосовується для прослуховування радіосигналів, що утворюються Сатурном і його супутниками.[9]

Спектрометр плазми і радіохвиль (Radio and Plasma Wave Science)[ред.ред. код]

Спектрометр плазми і радіохвиль — це інструмент прямого і дистанційного зондування, який отримує і аналізує радіосигнали, що надходять від Сатурна, в тому числі радіохвилі, що випромінюються при взаємодії сонячного вітру з Сатурном і Титаном. Спектрометр вимірює електричні і магнітні хвильові поля, магнітосфери планет в міжпланетному середовищі. Він також визначає щільність електронів і температуру поблизу Титана і на деяких ділянках магнітосфери Сатурна. Прилад вивчає параметри магнітного поля Сатурна, а також займається дослідженням і моделюванням його іоносфери, плазми і блискавок в атмосфері.[9]

Радіо підсистема (Radio Science Subsystem)[ред.ред. код]

Це науковий пристрій, який використовується для дослідження зміни радіосигналів після проходження таких об'єктів як атмосфера Титана, кільця Сатурна чи Сонця. Пристрій вивчає також склад, тиск і температуру атмосфери й іоносфери, радіальну структуру та розподіл часток за розмірами в кільцях Сатурна. RSS використовує зв'язок в Х-діапазоні, а також в S і K-діапазонах.[9]

Ультрафіолетовий спектрометр-камера (Ultraviolet Imaging Spectrograph)[ред.ред. код]

Це інструмент дистанційного зондування, який робить фото в ультрафіолетовому світлі, відбитому від таких об'єктів як, наприклад, хмари Сатурна та/або його кільця, для дослідження їх структури та складу. Прилад призначений для вимірювання ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі від 55,8 до 190 нм, цей інструмент також є цінним для визначення складу атмосфери, її розподілу і температури. На відміну від інших видів спектрометрів, цей чутливий інструмент може приймати як спектральні, так і просторові показники. Спектрограф допомагає у визначенні складу газів.[9]

Спектрометр для отримання карт у видимому діапазоні (Visible and Infrared Mapping Spectrometer)[ред.ред. код]

Це інструмент дистанційного зондування, що отримує дані про склад поверхонь супутників Сатурна, кілець і атмосфер Сатурна і Титана, за допомогою видимого та інфрачервоного світла. Він складається з двох камер в одному блоці: одна для вимірів у видимому світлі, інша — для вимірювання у інфрачервоному. Спектрометр досліджує відбите і власне світло атмосфери, кілець і поверхонь в діапазоні від 350 до 5100 нм. Він також «ловить» сонячне світло і світло зір, яке проходить через кільця, що допомагає в глибшому вивченні їх структури. Вчені планують використовувати цей спектрометр для довгострокових досліджень руху хмар і морфології в системі Сатурна, а також щоб визначити погодні умови на Сатурні.[9]

Плутонієве джерело живлення[ред.ред. код]

РТГ до встановлення на Кассіні
Розпечений плутоній є джерелом живлення РТГ зонда

Через велику відстань Сатурна від Сонця використання сонячних батарей як джерела енергії для апарату ускладнено. Щоб забезпечити енергією все обладнання, такі батареї мали б надто великий розмір (понад 500 м²)[17] та відповідну вагу. Тому Кассіні живиться енергією від радіоізотопного термоелектричного генератора (РТГ), який використовує для отримання електрики ізотоп плутонію-238 (у вигляді оксиду). Такі генератори вже застосовувалися для енергозабезпечення інших апаратів, зокрема Галілео, Вояджер, New Horizons та Улісс, і розраховані на тривалий час роботи. Наприкінці 11-го року експлуатації встановлений на Кассіні РТГ вироблятиме від 600 до 700 ватт електроенергії[17].

Щоб отримати необхідне прискорення, траєкторія місії Кассіні включала в себе кілька гравітаційних маневрів: два поблизу Венери, один — поблизу Землі, ще один — біля Юпітера. Проліт повз Землю був останнім маневром, коли космічний зонд Кассіні являв собою небезпеку для людей. Маневр був успішним, Кассіні пролетів повз нашу планету на відстані 1171 км (728 миль) 18 серпня 1999.[18] Якби в КА були якісь несправності, через що космічний зонд Кассіні зіткнувся б із Землею, то, за оцінками НАСА, у найгіршому випадку, значна частина з 33 кг плутонію-238 всередині РТГа розсіялася б в атмосфері Землі. У підсумку, до п'яти мільярдів людей піддалися б радіаційному впливу, підвищилися б випадки смерті від раку; але ймовірність, що таке могло статися була 1 до мільйона[19][20].

Телеметрія[ред.ред. код]

Космічний апарат Кассіні здатний передавати кілька різних форматів телеметрії. Підсистема телеметрії, мабуть, є найбільш важливою підсистемою, бо без неї дані не могли би доходити до Землі.

Телеметрія Кассіні була розроблена з нуля, космічний апарат використовує більш сучасний комп'ютер, ніж попередні місії.[21] Кассіні — це перший космічний апарат, який використовував міні-пакети, щоб зменшити складність передачі даних, створений спеціальний телеметричний словник і програмне забезпечення. Це дозволило створити менеджера по телеметрії для місії.

Гюйгенс (зонд)[ред.ред. код]

Докладніше: Гюйгенс (зонд)
Зображення Титана
Поверхня Титана, світлина зроблена зондом Гюйгенс
Та ж сама світлина оброблена за допомогою комп'ютера

Зонд «Гюйгенс» (англ. Huygens probe) створений Європейським космічним агентством і названий на честь голландського астронома XVII століття Крістіана Гюйгенса. Зонд був запущений 15 жовтня 1997 у зв'язці з космічним апаратом «Кассіні». 25 грудня 2004 зонд відокремився від свого носія і почав самостійний рух до Титану. 14 січня 2005 зонд «Гюйгенс» успішно увійшов в атмосферу Титана і здійснив посадку на його поверхню в області, що отримала назву Ксанаду. Це була перша (і на 2014 рік єдина) в історії м'яка посадка, здійснена у Зовнішній Сонячній системі. Зонд сів на тверду поверхню, хоча посадка в океан також була передбачена його конструкцією.[22]

Події та відкриття[ред.ред. код]

Прольоти повз Венеру й Землю та подорож до Юпітера[ред.ред. код]

Космічний апарат Кассіні здійснив два гравітаційних маневри — прольоти Венери 26 квітня 1998 і 24 червня 1999. Ці прольоти були необхідні щоб космічний апарат набрав імпульс, достатній для досягнення поясу астероїдів. У цей час гравітація Сонця втягнула космічний апарат назад, у внутрішню частину Сонячної системи, де він здійснив гравітаційний маневр навколо Землі. 18 серпня 1999 в 3:28 UTC, Кассіні здійснив допоміжний гравітаційний маневр — обліт Землі, на відстані 377000 км від Місяця, апарат зробив серію калібрувальних світлин. 23 січня 2000 року близько 10:00 UTC, Кассіні облетів астероїд 2685 Masursky. Були зроблені його світлини.[23] На відстані 1,6 мільйонів кілометрів, визначено діаметр астероїда — від 15 до 20 км.

Проліт Юпітера[ред.ред. код]

Світлина прольоту повз Юпітер
Проходження Іо на тлі Юпітера 1 січня 2001.

Кассіні найближче підлетів до Юпітера 30 грудня 2000 року і зробив багато наукових вимірювань, зокрема в ході багатомісячного прольоту Юпітера, було зроблено 26000 зображень. Це дозволило створити найдетальніший глобальний кольоровий «портрет» Юпітера, в якому найдрібніші деталі мають розмір приблизно 60 км (37 миль).[24] Головною знахідкою обльоту, анонсованого 6 березня 2003 року, була циркуляція атмосфери Юпітера. Темні "пояси" в атмосфері чергуються зі світлими "зонами" і вчені тривалий час вважали, що зони з більш блідими зонами - це зони висхідного повітря, частково через те, що на Землі хмари формуються в місцях, де підіймається повітря. Проте аналіз світлин, зроблених Кассіні засвідчив, що окремі поодинокі шторми висхідних яскраво-білих хмар, які занадто маленькі, щоб побачити їх з Землі, спливають майже без вийнятків у темних поясах. Згідно Ентоні Дель Геніо з Інституту космічних досліджень Годдарда NASA, "пояси повинні бути районами атмосферного руху на Юпітері, [тому] рух в атмосфері повинен знижуватись". Інші атмосферні вимірювання містили закручений темний овал високої атмосферної імли, розмірів великої червоної плями, дослідження північного полюсу Юпітера.

30 травня 2001 — під час перельоту від Юпітера до Сатурна, був помічений «серпанок» в зображеннях вузькокутової камери Кассіні. Це вперше було відзначено на фотографіях зорі Майя із зоряного скупчення Плеяд.

Проліт між Сатурном і його кільцями[ред.ред. код]

27 квітня 2017 року космічний зонд Кассіні пройшов між Сатурном і його кільцями, наблизившись до атмосфери Сатурна на рекордно коротку дистанцію. Під час прольоту станція знаходилася на відстані близько 3000 км. від атмосфери і приблизно за 300 км. від внутрішньої межі його кілець.

Рея на фоні Сатурна
Saturn's North Polar Hexagon.jpg

Місії[ред.ред. код]

Місія Кассіні була поділена на окремі підмісії.[25] Кожний етап досліджень планувався з урахуванням фінансування, цілей тощо.[25] Більше 260 науковців з 17 країн працювали над проектом, загалом тисячі працівників прийняли участь у проектуванні, розробці і запуску місії.[26].

  • Первинна місія (липень 2004 - червень 2008).[27][28]
  • Місія Рівнодення (липень 2008 - вересень 2010).[25]
  • Місія Сонцестояння (жовтень 2010 - квітень 2017).[25][1] (also known as the XXM mission)[2]
  • Велике Завершення (квітень 2017 - вересень 2017).[1]

[29]

Сатурн, світлина зроблена Кассіні, 2016

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стурбованість екологів викликало джерело живлення, яке містило близько 33 кг оксиду високороадіоактивного ізотопу плутонію-238. Аварія космічного апарата (під час старту або під час повторного прольоту поблизу Землі) могла призвести до радіоактивного забруднення.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в The Grand Finale Toolkit. NASA. Процитовано April 15, 2017. 
  2. а б Cassini’s Tour of the Saturn System. The Planetary Society. Процитовано 2010-11-04. (англ.)
  3. Outer Planets Flagship
  4. William J. Broad (September 8, 1997). Saturn Mission's Use of Plutonium Fuel Provokes Warnings of Danger. The New York Times. Процитовано September 1, 2010. 
  5. Dozens arrested in protest of plutonium-fueled space mission. CNN. October 4, 1997. Процитовано September 1, 2010. 
  6. Christopher Boyd (October 5, 1997). 27 Arrested at Protest of Cassini. Orlando Sentinel. Процитовано September 1, 2010. 
  7. Cassini Spacecraft Nears Liftoff, but Critics Object to its Risks. The New York Times. October 12, 1997. Процитовано September 1, 2010. 
  8. Daniel Sorid (August 18, 1999). Activists Stand their Ground, Even As Cassini Sails Safely Away. Space.com. Процитовано September 1, 2010. 
  9. а б в г д е ж и к л м н Cassini Orbiter Instruments. Saturn.jpl.nasa.gov. Процитовано 2011-08-20. 
  10. CAPS team page. Caps.space.swri.edu. Процитовано 2011-08-20. 
  11. Cassini Significant Events newsletter 2012 03 26. JPL. 
  12. Waite J. H., Lewis S., Kasprzak W. T., Anicich V. G., Block B. P., Cravens T. E., Fletcher G. G., Ip W. H., Luhmann J. G., McNutt R. L., Niemann H. B., Parejko J. K., Richards J. E., Thorpe R. L., Walter E. M., Yelle R. V. (2004). The Cassini ion and neutral mass spectrometer (INMS) investigation. Space Science Reviews 114 (1–4). с. 113–231. Bibcode:2004SSRv..114..113W. doi:10.1007/s11214-004-1408-2. 
  13. INMS team page. Inms.space.swri.edu. Процитовано 2011-08-20. 
  14. Porco C. C., West R. A., Squyres S., McEwen A., Thomas P., Murray C. D., Delgenio A., Ingersoll A. P., Johnson T. V., Neukum G., Veverka J., Dones L., Brahic A., Burns J. A., Haemmerle V., Knowles B., Dawson D., Roatsch T., Beurle K., Owen W. (2004). Cassini Imaging Science: Instrument characteristics and anticipated scientific investigations at Saturn. Space Science Reviews 115 (1–4). с. 363–497. Bibcode:2004SSRv..115..363P. doi:10.1007/s11214-004-1456-7. 
  15. Dougherty M. K., Kellock S., Southwood D. J., Balogh A., Smith E. J., Tsurutani B. T., Gerlach B., Glassmeier K. H., Gleim F., Russell C. T., Erdos G., Neubauer E. M., Cowley S. W. H. (2004). The Cassini magnetic field investigation. Space Science Reviews 114 (1–4). с. 331–383. Bibcode:2004SSRv..114..331D. doi:10.1007/s11214-004-1432-2. 
  16. Krimigis S. M., Mitchell D. G., Hamilton D. C., Livi S., Dandouras J., Jaskulek S., Armstrong T. P., Boldt J. D., Cheng A. F., Gloeckler G., Hayes J. R., Hsieh K. C., Ip W. H., Keath E. P., Kirsch E., Krupp N., Lanzerotti L. J., Lundgren R., Mauk B. H., McEntire R. W., Roelof E. C., Schlemm C. E., Tossman B. E., Wilken B., Williams D. J. (2004). Magnetosphere imaging instrument (MIMI) on the Cassini mission to Saturn/Titan. Space Science Reviews 114 (1–4). с. 233–329. Bibcode:2004SSRv..114..233K. doi:10.1007/s11214-004-1410-8. 
  17. а б Why the Cassini Mission Cannot Use Solar Arrays. NASA/JPL. 1996-12-06. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-11-04. (англ.)
  18. Cassini–Huygens:Quick Facts. Saturn.jpl.nasa.gov. Процитовано 2014-07-01. 
  19. Cassini Final Environmental Impact Statement, see Chapter 2, Table 2-8
  20. Friedensen, Victoria Pidgeon (1999). Chapter 3. Protest Space: A Study of Technology Choice, Perception of Risk, and Space Exploration. Процитовано February 28, 2011. 
  21. http://trs-new.jpl.nasa.gov/dspace/bitstream/2014/33099/1/94-1033.pdf
  22. How to Land on Titan, Ingenia, June 2005
  23. JPL (February 11, 2000). "New Cassini Images of Asteroid Available". Прес-реліз. Переглянутий 2010-10-15.
  24. Hansen C. J., Bolton S. J., Matson D. L., Spilker L. J., Lebreton J. P. (2004). The Cassini–Huygens flyby of Jupiter. Icarus 172 (1). с. 1–8. Bibcode:2004Icar..172....1H. doi:10.1016/j.icarus.2004.06.018. 
  25. а б в г Cassini Equinox Mission. European Space Agency. October 18, 2011. Процитовано April 15, 2017. 
  26. Cassini: Mission to Saturn: The Team. NASA. 
  27. Cassini Tour of Saturn and its Moons. European Space Agency. October 7, 2008. Процитовано April 15, 2017. 
  28. Start of the Cassini Equinox Mission. European Space Agency. June 30, 2008. Процитовано April 15, 2017. 
  29. Overbye, Dennis (August 6, 2014). Storm Chasing on Saturn. New York Times. Процитовано August 6, 2014.