Жан де Венет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Жан де Венет
фр. Jean de Venette
Народився 1307(1307)
Венетт
Помер 1369(1369)
Громадянство Flag of France.svg Франція
Діяльність історик, письменник

Жан де Вене́т або Вене́тт (фр. Jean de Venette; 1307, Венетт — 1369) — французький хроніст і поет; продовжувач хроніки Гійома де Нанжі (fr:Guillaume de Nangis); оповідав про події 1340—1368 років в північно-східній Франції.

Біографія[ред.ред. код]

Родом з-під Комп'єні, з селянської сім'ї. Ще в юності був пострижений у ченці Кармелітського ордену. Старанним навчанням та здібностями заслужив повагу і був обраний в 1339 році пріором Паризького монастиря свого ордену і призначений тлумачем сентенцій отця Ломбара (Sentences du P. Lombard), які займали тоді думки богословів. Вів досить привільне життя і помер у 1369 році, залишивши співвітчизникам два примітних твори: «Роман трьох Марій» та продовження хроніки Гійома де Нанжі.

Творчість[ред.ред. код]

  • «Роман трьох Марій» (Roman des trois Maries), в якому, за звичаєм тих часів, священні перекази церкви були перемішані з нісенітницями. У творі близько 40 тис. силабічних римованих віршів. Два рукописних примірники зберігалися в королівській паризькій бібліотеці. Відомий антикварій Сент-Пале зробив виписки з твору і надрукував їх в записках Академії написів; абат Гуже видав скорочення роману в серії «Французька бібліотека».
  • «Seconde Continuation de la Chronique de Guillaume de Nangis» — літопис про час від 1340 до 1397 рр.. Д'Ашері видав продовження цієї примітної літописі в 11-му томі першого видання свого Specilegium.
  • «Хроніка кармелітів» (Chronicon Carmelitarum, liber unus, Венеція, 1507).
  • «Adnotationes ad quatrum librum rerum».
  • «De officiis divinis liber unus».
  • «Concionum Synodalium».
  • «Liber determinatium theologicarum».

Продовження хроніки Гійома де Нанжі[ред.ред. код]

Його продовження хроніки Гійома де Нанжі обіймає період 1340—1368 років (надруковано в XI томі «Specilegium» д'Ашері) і, хоча написане погано латиною, вигідно відрізняється від попередніх творів цього роду. Замість сухого переліку подій де Венет вніс у хроніку елемент суб'єктивної історичної критики. Вийшовши сам з народу, Венет залишався гарячим захисником прав нижчих класів, тяжке становище яких він представляв у всій неприкрашену його непривабливості.

Розпуск Генеральних штатів в 1356 році він вважав джерелом всіх нещасть країни і громив як винуватицю всіх смут. Однак, його демократичний ідеал не заходив далеко. Панщину й усі інші обов'язки селян щодо синьйорів він вважав священними і недоторканними. Він обурювався на знать тільки за те, що вона не виконувала своїх обов'язків щодо селян, тобто замість того, щоб охороняти від іноземної навали й оберігати їхнє господарство, справедливо стягуючи встановлену звичаєм данину, нещадними поборами розоряла їх і доводила до злиднів.

Точно так само, попри те, що він вважав справедливими вимоги Жакерії, він не визнавав за селянами права зі зброєю в руках відстоювати свої домагання і стверджував, що тільки бог і король має право заступитися за пригноблених селян. Це, однак, не завадило йому оплакувати всі жахи упокорення Жакерії в 1358 році і розповідати як очевидець про цілі села, випалені й вирізані в провінції Бовезі.

Література[ред.ред. код]

  • А. Плюшар. Енциклопедичний лексикон, том 9. — Друкарня А. Плюшара; С.-П., 1837 — с. 381 (Венет', Іоанн').
  • Мелік-Гайказова Н. Н., Французькі хроністи XIV ст. як історики свого часу, М., 1970.

Посилання[ред.ред. код]