Жах Амітивіля (фільм, 1979)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жах Амітивіля
англ. The Amityville Horror
Жанр горор, психологічний трилер, екранізація літературного твору[d] і фільм про привидівd
Режисер Стюарт Розенберг
Продюсер Семюел Закарі Аркоффd
Сценарист Сендор Стернd
На основі Жах Амітивіля[1]
У головних
ролях
Джеймс Бролін, Марго Кіддер, Род Стайгер, Дон Страудd, Мюррей Гамільтонd, K. C. Marteld, Гелен Шейверd, Емі Райтd, Джеймс Толкан, Едді Бартd, Джон Ларч, Вел Ейверіd, Майкл Саксd[2], Пітер Мелоніd[2], Генк Гарретd, Elsa Ravend, Irene Daileyd і Meeno Peluced
Оператор Фред Конекемпd
Композитор Лало Шифрінd
Кінокомпанія American International Picturesd
Дистриб'ютор Metro-Goldwyn-Mayer і Netflix
Тривалість 117 хв.
Мова англійська
Країна  США
Рік 1979
IMDb ID 0078767

Жах Амітивіля (англ. The Amityville Horror) — американський фільм жахів 1979 року, знятий Стюартом Розенбергом на основі однойменного роману Джей Енсон. Головні ролі зіграли Джеймс Бролін та Марго Кіддер.

«Жах Амітівіля» мав великий комерційний успіх для кінокомпанії American International Pictures, заробивши в США понад 80 мільйонів доларів і став одним із найкасовіших незалежних фільмів усіх часів. Він отримав переважно негативні відгуки критиків, хоча деякі кінознавці вважають його класикою жанру жахів.

Фільм був номінований на премію «Оскар» за найкращу музику до фільму композитора Лало Шифріна. Марго Кіддер була номінована на премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль, а сам фільм у категорії найкращий фільм жахів. У 2005 році вийшов римейк фільму.

Сюжет[ред. | ред. код]

13 листопада 1974 поліцейський відділок округу Саффолк стривожений телефонним дзвінком, який привів поліцейських в Амітивіль в будинок на Олшен-Авеню 112. Усередині великого колоніального будинку вони побачили жахливу сцену злочину: була по-звірячому вбита ціла родина. У наступні дні Рональд Дефео зізнався, що навмисно застрелив з рушниці спочатку батьків, потім чотирьох рідних братів і сестер, коли вони спали, виконуючи наказ «голосу» зробити ці жахливі вбивства.

Через рік Джордж і Кеті Латс з дітьми переїхали туди, думаючи, що вони знайшли будинок своєї мрії. У день переїзду, в будинок приходить отець Делані, щоб його освятити, проте він починає відчувати себе погано, в кімнаті з'являються десятки мух, раптово двері відкриваються і доноситься демонічний голос «Забирайся». Священик залишає будинок, подальші його спроби провести вигнання демона з дому стають марними, так як йому ніхто не вірить, навіть церква.

Уже в перші дні життя в новому будинку з Джорджом відбуваються дивні речі: він починає чути голоси, стає роздратованим і вигляд у нього стає хворобливим, але сім'я вважає, що це просто застуда. Але дивні речі відбуваються і з іншими. У Емі з'являється уявний друг — Джоді. Син Грег ранить руку об віконну раму. Кеті мучать нічні жахіття: їй сниться, що Джордж вбиває її. Отець Делані вирішує повернутися в проклятий будинок, однак темні сили беруть управління машини на себе і він мало не потрапляє в аварію, а спроби молиться за сім'ю Латцен в церкві провалюються, так як священика починають мучити жахливі видіння, після чого він втрачає зір.

Джордж незабаром дізнається у знайомих про історію будинку: будівля була побудована Джоном Кетчемом — чаклуном, який проводив жертвоприношення. А також Джордж знаходить в підвалі прохід в таємничу і страшну «Червону Кімнату».

Кеті стурбована божевіллям чоловіка, який з кожним днем стає все злішим і безумнішим. Кеті намагається зателефонувати святому отцю, але телефон раптом перестає працювати. Кеті приїжджає в бібліотеку і знаходить статті про вбивства в будинку і виявляє, що Рональд Дефео дуже схожий на Джорджа. Протягом усього дня Джордж точить сокиру і вночі вирішує вбити всю родину. Однак діти ховаються у ванній, і коли Джордж намагається прорубати двері, на нього нападає Кеті і Джордж приходить до тями. Але раптово будинок оживає: зі стін і по сходах починає текти кров. Проте родині Латс вдається втекти з дому.

У ролях[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шведська база даних фільмівSvenska Filminstitutet.
  2. а б ČSFD — 2001.

Посилання[ред. | ред. код]