Фільм жахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vij.jpg

Фільм жаху, фільм страхіть[1] горор[2] (англ. horror film, horror movie) — жанр художнього фільму. До фільмів жаху або ж горорів належать стрічки, що покликані налякати глядача, вселити почуття хвилювання та жаху, або розсмішити, створити напружену жахливу атмосферу чи нестерпного очікування чогось жахливого, як-от фільми про вампірів, про зомбі тощо. На відміну від, зокрема, комедій/«мила» чи порно котрі сприяють регенерації, у глядачів з нестачею, відповідно ендорфінів та тестостерону, горор, як і екшен, збільшує наявність адреналіну.

Характерні риси[ред.ред. код]

Основною рисою фільмів жаху є страх, який реалізується на екрані тими чи іншими сюжетними поворотами, подіями, образами. Як і в багатьох інших жанрах кінематографу, перед глядачем класичного фільму страхів постає картина боротьби добра і зла.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Першим фільмом з надприродними явищами, який можна назвати фільмом жаху з'явився ще у Жоржа Мальєса в кінці 1890-х років, одна з найвідоміших його робіт — це фільм 1896-го року «Замок диявола», також це перший кінофільм у якому використовувалися примітивні спецефекти.

Першим російським фільмом жаху вважають фільм «Вій»(1909) німий художній короткометражний фільм Василя Гончарова за сюжетом Миколи Гоголя.

У 1928 році Warner Bros. випускає звуковий фільм «Жах». Персонажі цих фільмів були запозичені зі страшних історій минулого. Так, героєм фільму «Кабінеті доктора Каліґарі» (нім. Das Kabinett des Dr. Caligari, 1920) був шалений вбивця, а в фільмі «Носферату, симфонія жаху» (нім. Nosferatu, eine Symphonie des Grauens, 1921) Фрідріха Вільгельма Мурнау вперше був використаний сюжет „Дракули” Брема Стокера. На початку 30-х років компанія Universal Pictures випускає горор «Дракула» за однойменним романом попереднього автора, який швидко завойовує популярність[3]. У 1941 році Universal випускає голосний фільм «Людина-вовк».

В 1950 роки фільми страхів почали відрізнятися від своїх попередників. У них почала зникати готична атмосфера, і згодом вони розділилися на три групи:

Різновиди та піджанри[ред.ред. код]

Психологічні — жанр зосереджений на вибудові насиченості впливу суто психологічних ефектів фобій, як правило, при цьому стрічка не містить значної кількості жертв чи кровопролиття. В XXI сторіччі єдиним зі зразків цього жанру є «Дзвінок».

Слешер — жанр, для якого характерним є персонаж убивці-психопата, який переслідує і по черзі вбиває своїх жертв.

Фільми про людожерів — присутній канібалізм, на відміну від фільмів про зомбі у яких він також присутній, канібали живі люди («Blood Feast» (1963), «Ганібал Лектор», «Людожер», «Нова Земля»).

Фільми про перевертнів — «Перевертень» (1913), фр. «Le Loup Garou» (1935), «Лондонський перевертень», «Людина-вовк» (1941).

Готичні фільми — один з найвідоміших кінорежисерів, що працював у цьому піджанрі, є Фрідріх-Вільгельм Мурнау, варто також виділити фільм Френсіса Копполи «Дракула» за Бремом Стокером та фільм Вернера Герцоґа «Носферату — привид ночі».

Семантика назви[ред.ред. код]

Масова популярність фільмів страхів призвела до помилкового калькування назви з російської «фильм ужасов» [1]. На думку відомого мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича, нормативною українською назвою для цього жанру є «фільм страхіть»[4][5], «фільм страхів», «фільм жаху». Інші дослідники вважають, що термін «Фільм жахів» є правомірним, як і «горор» [6]. Ще інші вживають форму «хорор»[7].

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.[…] Виняток становить хіба що іменник страх. […] Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» […]; часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни». Процитовано: Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 2013-07-04. 
  2. Фільм жахів: Горор
  3. Миславський В. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків: Харківський музей міської садиби, 2007. – 328 с.
  4. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 2013-07-04. 
  5. Польсько-український словник
  6. Войтенко, В., Фоссен, У., Андрущенко, І. Фільм жахів/Горор. — К.: KINO-КОЛО, 2008. — 504 с.
  7. Василяйко І. Семантико-тематична класифікація термінів кінематографа.// Науковий журнал. № 1/2014. – с. 21-29


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.