Фільм жахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vij.jpg

Фільм жаху, фільм страхіть[1] горор[2] (англ. horror film, horror movie) — жанр художнього фільму. До фільмів жаху або ж горорів належать стрічки, що покликані налякати глядача, вселити почуття хвилювання, або розсмішити, створити напружену атмосферу чи нестерпного очікування чогось жахливого. На відміну від, зокрема, комедій/«мила» чи порно котрі сприяють регенерації, у глядачів з нестачею, відповідно ендорфінів та тестостерону, горор, як і екшн, збільшує наявність адреналіну.

Характерні риси[ред.ред. код]

Основною рисою фільмів жаху є відповідна атмосфера, яка реалізується на екрані тими чи іншими сюжетними поворотами, подіями, образами: як то скримери та елементи саспенсу тощо. Як і в багатьох інших жанрах кінематографу, перед глядачем класичної хорор стрічки постає картина боротьби добра і зла.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Першим фільмом з надприродними явищами, який можна назвати фільмом жаху з'явився ще у Жоржа Мальєса в кінці 1890-х років, одна з найвідоміших його робіт — це фільм 1896-го року «Замок диявола», також це перший кінофільм у якому використовувалися примітивні спецефекти.

У 1928 році Warner Bros. випускає звуковий фільм «Жах». Персонажі цих фільмів були запозичені зі страшних історій минулого. Так, героєм фільму «Кабінеті доктора Каліґарі» (нім. Das Kabinett des Dr. Caligari, 1920) був шалений вбивця, а в фільмі «Носферату, симфонія жаху» (нім. Nosferatu, eine Symphonie des Grauens, 1921) Фрідріха Вільгельма Мурнау вперше був використаний сюжет «Дракули» Брема Стокера. На початку 30-х років компанія Universal Pictures випускає горор «Дракула» за однойменним романом попереднього автора, який швидко завойовує популярність[3]. У 1941 році Universal випускає голосний фільм «Людина-вовк».

Перша класика містила значно виховний підтекст з щасливим закінченням де виживали «праведники» котрі й карали «зло». Згодом, у 2000-х, тематика змінилась у бік реалізму, іноді без хепі-ендів або виживанням найвитриваліших, котрі заздалегідь були ліпше, за своїх наївних товаришів, підготовлені до виживання[4].

Першим вітчизняним фільмом жаху вважається «Вій» (1967) за сюжетом творів Миколи Гоголя.

Різновиди та піджанри[ред.ред. код]

На думку окремих оглядачів жанр поділяється на відносний реалізм (витвори котрі іноді посилаються на реальні події[5]) та фантасмагорію:

Реалізм[ред.ред. код]

Серійники — жанр, для якого характерним є персонаж серійного чи масового убивці/убивць, який переслідує і по черзі вбиває своїх жертв («Поворот не туди», «Крик», «Пила» тощо).

Тваринні — хорори тематикою котрих є інстинтктивні чи патогенні впливи на тварин унаслідок котрих вони виступають антагоністами («Щелепи», «Піраньї» і тп.)

Фантасмагорія[ред.ред. код]

Психологічні — жанр зосереджений на вибудові насиченості впливу суто психологічних ефектів фобій чи парапсихології, як правило, при цьому стрічка не містить значної кількості жертв чи кровопролиття. В XXI сторіччі зразками цього жанру були «Відмичка[en]», «Дзвінок» та «Дзеркала».

Міфічні — стрічкам жанру притаманні міфічні антигерої, найпопулярнішими до відтворення з котрих є зомбі, упирі, вовкулаки, потойбіччя та інші вигадані істоти.

Семантика назви[ред.ред. код]

Масова популярність фільмів страхів призвела до помилкового калькування назви з російської «фильм ужасов» [1]. На думку відомого мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича, нормативною українською назвою для цього жанру є «фільм страхіть»[6][7], «фільм страхів», «фільм жаху». Інші дослідники вважають, що термін «Фільм жахів» є правомірним, як і «горор»[8]. Ще інші вживають форму «хорор»[9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.[…] Виняток становить хіба що іменник страх. […] Слово страхіття означає в українській мові «чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей» […]; часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах («Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі». — І. Муратов). Тим-то й Українсько-російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни». Процитовано: Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 2013-07-04. 
  2. Фільм жахів: Горор
  3. Миславський В. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків: Харківський музей міської садиби, 2007. — 328 с.
  4. Сучасні кіножахи: страшна казка чи жахлива реальність?
  5. ТОП-9 фільмів жахів, в основу яких покладені реальні події
  6. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. Видавництво "Радянський письменник", 1970 р. Архів оригіналу за 2013-07-04. 
  7. Польсько-український словник
  8. Войтенко, В., Фоссен, У., Андрущенко, І. Фільм жахів/Горор. — К.: KINO-КОЛО, 2008. — 504 с.
  9. Василяйко І. Семантико-тематична класифікація термінів кінематографа.// Науковий журнал. № 1/2014. — с. 21-29


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.