Жорж Франжю
| Жорж Франжю | |
|---|---|
| Georges Franju | |
| Дата народження | 12 квітня 1912 |
| Місце народження | Фужер |
| Дата смерті | 5 листопада 1987 (75 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Поховання | Q110338373? |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, кіноархівіст |
| Кар'єра | 1934 — 1979 |
| Напрям | документальне кіно |
| IMDb | ID 0290802 |
Жорж Франжю (фр. Georges Franju, нар. 12 квітня 1912, Фужер, Бретань — 5 листопада 1987, Париж) — французький режисер-документаліст, один із засновників Французької Сінематеки.
Через те, що його перший короткометражний фільм з'явився через рік після «Ван Гога» (1947) Алена Рене, а перший повнометражний — того ж року, як і «Хіросіма, моя любов» (1959), його іноді відносять до режисерів Нової Хвилі. [1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 квітня 1912 року у місті Фужер, в провінції Бретань. Мав брата-близнюка — Жоржа Франжю, жартував, що саме через брата йому видали шкільний диплом. Франжю розповідав про те, що коли йому було п'ятнадцять років, він «лежав під деревами» Венсенського лісу та читав романи про Фантомаса, а також де Сада та Фройда.[1] Після школи декілька місяців працював страховим агентом, а згодом перейшов до підприємства торговця локшиною, де забивав цвяхи в пакувальні ящики.
Служив у Алжирі, після повернення до Франції у 1932 році почав на практиці вивчати театральний декор, готуючи декорації для кабаре Фолі-Бержер та Казіно де Парі. Через брата познайомився з Анрі Ланглуа, разом з яким вони позичили 500 франків у батьків Ланглуа, щоб організувати кіноклуб «Le Cercle du Cinema». Прибутки від проведення кінопоказів дозволили їм купувати фільми на блошиних ринках. Найціннішим виявилося придбання колекції студії «Альбатрос», заснованої російськими емігрантами у 1920-х роках. До неї входили фільми Жака Фейдера, Жана Епштейна, Жюльєна Дювів'є та Рене Клера.[2] У 1934 році вони разом створили короткометражний фільм «Підземка» (фр. Le Métro), а у 1936 році започаткували журнал «CINEMAtographe», в двох випусках якого були надруковані статті Жака Превера, Клода Отен-Лора, Жака Б. Брюніуса та Альберто Кавальканті. Того ж року Франжю та Лангуа заснували Французьку Сінематеку, але вже у 1938 році Франжю відійшов від управління, обійнявши посаду почесного художнього директора у 1980-х роках.[1] Окрім колекції студії «Альбатрос» до фонду Сінематеки також увійшло зібрання Жоржа Мельєса.
У 1938 році Франжю отримав посаду секретаря Міжнародної федерації кіноархівів (фр. Fédération Internationale des Archives du Film), а після завершення війни у 1945 році став генеральним секретарем Інституту наукової кінематографії (фр. L'Institut de cinématographie scientifique), яким залишався до 1954 року. У 1958 році створив свій перший художній повнометражний фільм «Головою об стіну», світова прем'єра якого відбулася 20 березня 1959 року.
Фільмографія[ред. | ред. код]
|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Durgnat, R. Franju / Raymond Durgnat. — London, Studio Vista, 1967. — 144 p. — P. 6. — ISBN 0289778501.
- ↑ Ince, K. Georges Franju / Kate Ince. — Manchester ; New York : Manchester University Press, 2005. — xii, 172 p. — P. 2. — ISBN 9780719068287.