Блошиний ринок
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2015) |
Блоши́ний ри́нок (від нім. Flohmarkt, фр. Marché aux puces, англ. Flea market) також відомий українською як тандита,[1][2] та товкачка[3][4][5] — один з видів базарів, що орендує місця для людей, які хочуть продати або обміняти товар. Старі товари, низької якості речі й деталі високої якості такі, як предмети колекціонування та антикваріату зазвичай продаються на блошиних ринках. Такі ринки існують практично у всіх європейських країнах. У столицях — одні з найбільших у світі; вони відвідуються щодня десятками й навіть сотнями тисяч туристів, колекціонерів і місцевих жителів, дбайливими господарями зі скромним достатком і голлівудськими зірками.
Історія[ред. | ред. код]
Першими продавцями в Сент-Уані (фр. Saint Ouen) — першому блошиному ринку в Парижі — були так звані chiffoniers. У 1885 році влада Сент-Уана в цілях безпеки зобов'язала торговців офіційно реєструвати свої місця продажів на ринку і разом з цим він почав перетворюватися з хаотичного зібрання chiffoniers в цивілізований ринок користованих речей. Усе більше і більше парижан у вихідні дні починають відвідувати блошиний ринок для того, щоб здійснювати довгі прогулянки вздовж торгових рядів.
А от найпросторіший «острівець» рідкісних речей — Портобелло — розташований на Туманному Альбіоні та вважається мало не місцевою пам'яткою. Причому на одній території об'єднано відразу декілька ринків. Кількістю ж барахолок може взяти Німеччина — там їх найбільше, позаяк ощадливі місцеві жителі звикли виставляти на продаж «трофеї» кількох поколінь. Утім, і в багатій Швейцарії, на Банхофштрассе, поруч зі всесвітньо відомими банками щосуботи розгортаються блошині розкладки, які не скаржаться на нестачу відвідувачів. Серед своїх побратимів зі старожитностей і раритетів окремо стоїть брюссельський Place du Jeu de Balle. Він працює як годинник — щодня, хоча й тільки до обіду…
Походження назви[ред. | ред. код]
Одне з припущень можна знайти в книзі Жана Беделя, одного з найавторитетніших фахівців у галузі історії Парижа і, зокрема, блошиних ринків. Автор пов'язує походження значення цього виразу з французьким прислів'ям «Той, хто лягає спати з собаками, на ранок прокидається з їх блохами». Сенс прислів'я полягає в тому, що погані, неправильні вчинки обов'язково мають небажані наслідки. Точно так само, як собачими блохами, можна заразитися чимось іншим, наприклад, і перепродажем речей або пошуком серед старих речей справжніх цінностей, які необізнані люди викидають на смітники.
Розповідають, як якийсь лахмітник, на прізвище Давидофф, купив на блошиному ринку картини Тулуз-Лотрека, викинуті його родичами на смітник, і розбагатів, так само випадково на блошиному ринку були куплені дагеротипи відомого фотографа Надара. Але це тільки одна складова частина етимологічних припущень.
Друга частина — більш конкретна. Хіба людина, яка риється в купі старих речей, не нагадує своєю поведінкою того, хто шукає бліх.
Є й третя обставина — чисто французьке і чисто лінгвістичне. Це милозвучність. По-французьки словосполучення «marché aux puces» сприймається як благозвучне. Воно звучить приємніше для вуха, ніж, наприклад, «marché aux cafards» — «тарганів ринок»
І ще одна обставина виникнення назви Блошиний ринок — випадковість. Дослідники й очевидці стверджують, що цей вираз було одного разу випадково сказано кимось у розмові і всім сподобалося, а тому і прижилося. Що ж стосується глибинної його суті, то в неї ніхто особливо вникати не став. Додамо, що у своїй друкованій формі вираз «блошиний ринок» вперше з'явився не в газетах, а на поштових листівках. Мода на листівки стала поширюватися як раз в кінці 19 століття, саме в ті роки, коли вперше в передмісті Сент-Уан з'явилася перша більш-менш цивілізована паризька барахолка, отримавши настільки незвичну назву — Блошиний ринок.