Загасання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загаса́ння[1], Затуха́ння[2] (рос. затухание, англ. attenuation, англ. disappearance, fading; нім. Ausklingen n, Erlöschen n

  1. Послаблення, втрата сили вияву фізичного процесу (аж до його припинення) в часі і просторі.
  2. Величина, яка кількісно характеризує явище затухання процесу.
  3. Ослаблення (зменшення амплітуди) та спотворення (зміна форми) цифрового або аналогового сигналу при передачі його по каналах зв'язку. Звичайно вимірюється в децибелах. Загасання сигналу при передачі на великі відстані компенсується застосуванням ретрансляторів, що підсилюють і відновлюють форму сигналу.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Загасання // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Затухання // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Література

[ред. | ред. код]