Закон складового сингармонізму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Закон складового сингармонізму (грец. 'syn — разом і harmonia — співзвучність) — закон, за якого звуки в складі сполучалися за принципом їх однорідності з погляду передньої і непередньої артикуляції: палаталізовані приголосні поєднувалися з голосними передньої артикуляції, непалаталізовані — з голосними непередньої артикуляції.

Наприклад, мы-шь, же-на, бы-ти, чь-то, дъ-ра-ти.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Крижанівська О.І. Історія української мови: Історична фонетика.Історична граматика: навч.посіб./О.І. Крижанівська. - К.:ВЦ "Академія",2010. - 248с.