Закон тотожності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Формула

Закон тотожності (лат.lex identitatis) — один з основних законів формальної логіки, докладного тлумачення якому надав давньогрецький вчений Арістотель.

Формулювання[ред.ред. код]

З.т. формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторювалась. Цей закон Арістотель у праці "Метафізика" сформулював так:

«Неможливо, щоб одне й те саме разом було й не було властиве одному й тому самому і в одному й тому ж сенсі»

— Аристотель, «Метафізика»

.

Математичний вираз[ред.ред. код]

Формальний вираз закону тотожності: є , або , де під розуміється будь-яка думка..

Вимоги закону[ред.ред. код]

1. У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки.

Закон тотожності вимагає, щоб у процесі міркування було виділено предмет міркування і цей предмет не підмінявся якимсь іншим предметом думки даної предметної області. Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до другого, від одного обговорення питання — до другого питання, він тільки забороняє підміняти один предмет думки іншим предметом, одне питання іншим питанням.

2. У процесі міркування, у суперечці або дискусії поняття мають уживатися в одному й тому ж значенні. Думка тотожна сама собі, якщо вона однозначна.

Закон тотожності не допускає вживання поняття всередині якогось міркування у різному значенні. Поняття, якими ми користуємося, мають уживатися протягом усього розмірковування, скільки б вони не траплялися в одному й тому ж значенні, зберігати незмінно свій обсяг і свій зміст. Якщо ж поняття й терміни вживаються у процесі міркування неоднозначно, то мислення стає невизначеним, процес мислення у таких випадках не досягає мети.

"...Справді — мати не одне значення — означає не мати жодного значення, якщо ж у слова немає (визначених) значень, тоді втрачена усіляка можливість розмірковувати один з одним, а насправді і з самим собою"

— Аристотель, «Метафізика»

.

Корінною властивістю закону тотожності є його визначеність. Цей закон якісно визначає предмети і суттєві явища, що віддзеркалюються у мисленні людини. Він означає, що людина, обмірковуючи і характеризуючи щось, повинна виділяти у предметі міркування суттєві ознаки і уникати несуттєвих.

В процесі формування думки дуже важливо обминати логічних помилок, які перешкоджають розвиткові цього закону.

Найбільш розповсюдженими логічними помилками є:

- амфіболія (від грецького "амфіболос" – двозначність) – двосмиловість виразу, підміна сутності понять. Ця помилка, як правило, має анекдотичний вигляд. Скажімо "Знаючи, що язик до Києва доведе, я купив на базарі язик і тепер сміливо можу прямувати до Києва";

- еквівокація – використання одного і того ж терміну у різних значенням. Наведемо приклад умисної еквівокації: "Старий морський вовк – це дійсно вовк. Як і будь-який вовк, він живе у лісі. Таким чином морські вовки живуть у лісі" – наочною тут є підміна змісту поняття "морський вовк";

- логомахія – суперечка про вербальні поняття коли учасники дискусій не можуть дійти згоди з причини недосягнення конвенції стосовно змісту того чи іншого поняття. На цю помилку звертав увагу відомий англійський філософ Франциск Бекон Веруламський. Говорячи про суперечності у процесі пізнання він звертав увагу на так званий "привид (ідол) ринку", коли відсутність домовленості стосовно смислу того чи іншого поняття призводить до різного його тлумачення і розумових хиб.

Таким чином для дотримання закону тотожності людина зобов’язана не підміняти зміст поняття, про яке іде мова, а також завчасно домовитися з співбесідниками стосовно слів, понять, якими вони будуть оперувати при розмові, дискусії.

Література[ред.ред. код]

  • Аристотель. Метафизика // Антология мировой философии в четырех томах. — М. : Мысль, 1969. — Т. 1. — 936 с. — 35000 прим.