Записка про ритуальні вбивства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Записка про ритуальні вбивства». Обкладинка видання 1914 року

Записка про ритуальні вбивства (рос. Записка о ритуальных убийствах) — одна з назв перевидань аналітичного документа, підготовленого на замовленням Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, в якому висвітлюється питання про ритуальні вбивства. Основу документа становить праця «Розслідування про вбивства жидами християнських немовлят і вживанні крові їх», надрукована в 1844 році у 10 примірниках. Автором документа був очевидно Володимир Даль[1][2][3][4](1804—1872), тодішній чиновник МВС з особливих справ при міністрові цього відомства, був там фахівцем по інородних культурах і по неправославних віруваннях. Авторство документа вже більше століття (від часу смерті Даля) оспорюється[5][6][7]. але правомірність доводів такого заперечення сприймається неоднозначно серед дослідників[8][9]. Також заперечується і наукове значення цієї праці певним колом науковців, що також не сприймається однозначно і навіть спростовується іншими.

Зміст[ред. | ред. код]

  • Вступ — 1—40 с. (Огляд літератури з даного питання)
  • Історичні випадки злочинного бузувірства євреїв — 40—86 с. (Згадано 134 випадки вбивств з ритуальними ознаками, з IV по XIX ст.: у IV ст. — 1 випадок, V ст. — 1, VII ст. — 1, XI ст. — 3, XII ст. — 11, XIII ст. — 10, XIV ст. — 5, XV ст. — 12, XVI ст. — 24, XVII ст. — 39, XVIII ст. — 7, XIX ст. [до 1844 року] — 20)
  • Велізька справа — 87—145 с. (Розпочата 24 квітня 1823 міською поліцією Веліжа [нині райцентр Смоленської обл. Росії], закінчена 18 січня 1835)
  • Висновки — 145—153 с. (Автор звинувачує в ритуальних вбивствах одну юдейську секту і «каббаліських знахарів»)

Видання[ред. | ред. код]

  • Розыскание о убиении евреями христианских младенцев и употреблении крови их. — 1844. — 10 прим.[10].
  • Сведения об убийствах евреями христиан для добывания крови. — 1844. — 100 прим.
  • Скрипицын. Сведения об убийствах евреями христиан для добывания крови // Гражданин. — 1878, № 23. — С. 485—495; № 24. — С. 485—495; № 25. — С. 485—495; № 26. — С. 513—522; № 27. — С. 546—556; № 28. — С. 546—556.
  • Даль В. И. Ритуальны убийства. — СПб.: Тип. Суворина, 1913. — 127 с.
  • Даль В. И. Записка о ритуальных убийствах. — 2 изд. — СПб.: Тип. Суворина, 1914. — 127 с.
  • Записка о ритуальных убийствах. — М.: Витязь, 1995. — XV, 110 с. — Перепеч. с изд. 1844 г.
  • Даль В. И. Розыскание об убиении евреями христианских детей и употреблении крови их // Кровь в верованиях и суевериях человечества. Сборник соч. — СПб., 1995. — ISBN 5-87316-017-1.
  • Записка о ритуальных убийствах. — М.: Витязь, 2000. — 110 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Всемирная Иллюстрация» 1872 г. № 207, С. 394
  2. Справочный словарь о русских писателях и учёных, умерших в XVIII и XIX столетиях. Берлин. 1876. Т. 1. С. 277
  3. Всеобщая библиотека России, или каталоге книг, собранных А. Д. Чертковым. Москва, 1863. № 3631, С. 743
  4. Современные Известия. 13 июня 1875. № 160
  5. Хасин В. В. Роль текстов свидетельских показаний в формировании сценариев «ритуальных» процессов в Российской империи в XIX веке // Известия Саратовского университета. Серия История. Международные отношения. — Саратов : Саратовский государственный университет имени Н. Г. Чернышевского., 2008. — Т. 8, вип. 2. — С. 104. — ISSN 1819-4907.[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Семён РЕЗНИК: КРОВАВЫЙ НАВЕТ В РОССИИ [Архівовано 4 червня 2014 у Wayback Machine.], Вестник, № 26 (233) от 21 декабря 1999
  7. Дудаков С. Ю. «История одного мифа»: очерки русской литературы XIX—XX вв. [Архівовано 14 травня 2012 у Wayback Machine.], — М.: Наука, 1993. — С. 86-87 — 282 с. — ISBN 5-02-009738-1
  8. Панченко А. А. К исследованию «еврейской темы» в истории русской словесности: сюжет о ритуальном убийстве : [арх. 1 листопада 2013] // Новое литературное обозрение : журнал. — 2010. — № 104.
  9. Панченко А. А. Ответ С. Е. Резнику [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  10. Березин Н. Русские книжные редкости, М. 1903, № 77. Ч. 2. С. 19

Посилання[ред. | ред. код]