Засоби масової інформації Габону
Засоби масової інформації в Габоні в основному контролюються урядом Габону. Хоча основні газети пов'язані з урядом, існують приватні мовники та приватні щотижневі газети, які здебільшого контролюються опозиційними партіями.
Є дві основні телевізійні станції. Одна з них — це французька радіомережа, а інша — провінційна станція.[1]
Преса[ред. | ред. код]
«L'Union», розташована в Лібревілі, є щоденною газетою, контрольованою урядом.
Радіо[ред. | ред. код]
- «Радіо Frequence 3» (1996)[2]
- «Радіо Generation Novelle» (1996)[2]
- «Радіо Mandarine» (1995)[2]
- «Радіо Soleil» (1995)[2]
- «Радіо Unite» (1996)[2]
Інтернет[ред. | ред. код]
До 2011 року було визначено, що приблизно 109 000 людей є користувачами Інтернету.[1]
Телекомунікації[ред. | ред. код]
Нафтові ресурси Габону та доходи від продажу нафти ставлять країну на одне з перших місць серед заможних країн Африки. Доходи в Габоні мають значні розбіжності. Однак валовий внутрішній прибуток є одним зі значно вищих за середній у порівнянні з іншими африканськими країнами. У 1999 році ринок телекомунікацій був лібералізований. Уряд створив незалежний регуляторний орган. Були видані ліцензії на мобільний зв'язок і дві ліцензії на надання послуг Інтернет-провайдерів (ISP). До 2008 року Gabon Telecom був приватизований, коли компанія Maroc Telecom, підконтрольна Vivendi, придбала велику кількість акцій. Діяльність Міністерства інформації, пошти та технологій у сфері телекомунікацій полягає у приватизації, поглинанні та видачі нових ліцензій. Це стосується фіксованого, мобільного та широкосмугового зв'язку. Габон має один з найбільш пройнятих ринків мобільного зв'язку в Африці. Основними постачальниками послуг є Zain, Libertis від Gabon Telecom і Moov від Etisalat.[3]
Свобода слова[ред. | ред. код]
Конституція Габону була прийнята 26 березня 1991 року. З моменту введення її в дію в 1991 році до неї було внесено п'ять поправок. Конституція захищає свободу слова та свободу преси. У фундаментальних принципах і правах Конституції друге право проголошує: «Свобода совісті, думки, переконань, вираження поглядів, спілкування і вільного сповідування релігії гарантується всім, за умови дотримання громадського порядку».[4]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Gabon: Directory: the Press. Africa South of the Sahara 2004. Regional Surveys of the World. Europa Publications. 2004. с. 450. ISBN 1857431839. (Includes broadcasting)
- Gabon, Freedom of the Press, USA: Freedom House, 2015, OCLC 57509361
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б BBC News Africa (2012). Gabon profile. London, England: BBC. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ а б в г д Europa, 2004.
- ↑ BuddeComm (2013). Gabon - Telecoms, Mobile and Broadband. Executive Summary. Gabon: BuddeComm.
- ↑ World Intellectual Property Organization (2003). Constitution of the Gabonese Republic. Constitution/Basic Law. Gabon: World Intellectual Property Organization.
Посилання[ред. | ред. код]
- Karen Fung, African Studies Association (ред.). News (by country): Gabon. Africa South of the Sahara. USA — через Stanford University.
Annotated directory