Перейти до вмісту

Застава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Застáва — один із засобів забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати кошти з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦКУ).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому[1].

Застава виникає на підставі договору, закону чи рішенні суду.

Окремі види застави:

  • Іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи
  • Заклад — застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі
  • Податкова застава

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Застава в лізинговій політиці. Архів оригіналу за 24 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]